ПРИГЛУ́ШУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до приглушувати. Він буквально розцвів, і те, що всі роки скипало в його душі, приглушуване шкільною схоластикою, вирвалось назовні, забуяло (Петро Колесник, Терен.., 1959, 160); Почуття невижитого, вічно приглушуваного старшими товаришами юнацького пориву, незаспокоена і тим пекучіша туга за справжньою діяльністю, гідною революціонера, шарпали Бронкове серце (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 223).