ПРИГЛУШУВАТИ, ую, уєш і рідко ПРИГЛУШАТИ, аю, аєш, недок., ПРИГЛУШИТИ, глушу, глушиш, док., перех.
1. Зменшуючи силу якого-небудь звуку,
робити його мало чутним або зовсім нечутним. Для
редакторів він [граф Вітте] вигадав особливі помешкання,
добре муровані, які приглушують не тільки галас, але
й голос (Володимир Самійленко, II, 1958, 292); Жолкевський не сидів у своєму
кріслі за столом, а злегка походжав по килиму на
підлозі, який приглушував дзенькіт гетьманських острог (Іван Ле,
Хмельницький, I, 1957, 124); Десь ліворуч, біля
кіностудії, задзеленчав трамвай, — навіть розібрати не можна,
в який бік він іде, так приглушив усі звуки сніг (Вадим Собко,
Стадіон, 1954, 234); * Образно. Скільки б заборон не
вигадували царські сатрапи, а вгасити пам'ять про
великого поета [Т. Шевченка], приглушити звучання його
слова їм не вдавалося (Вітчизна, 3, 1969, 165);
//
Перекривати якісь звуки, шуми (про інші звуки, шуми). Вигуки
билися у вікна, як птахи, гули під стелею, приглушали
один одного (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 202); Останні
слова Захара, сказані грізним, піднесеним голосом,
приглушили в ушах слухаючої громади шум водопаду (Іван Франко,
VI, 1951, 44); Фабричний оркестр приглушив її слова,
а з ними й оплески цілого залу, громовим тушем (Василь Козаченко,
Листи.., 1967, 170);
// Стримувати, тамувати (вигук,
сміх і т. ін.). Врешті, коли Ахмет промовив, що мусить
іти розсідлати коня, Ремо, приглушаючи тремтіння
свого голосу, глухо промовив: — Ахмете, я хочу з тобою
побалакати... (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 84); Гуртком людей
перебіг шелест — дехто приглушив вигук здивування,
дехто засміявся (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 382).
Приглушувати (приглушити) мотор (двигун): а)
змушувати мотор, двигун працювати не на повну
потужність; б) те саме, що Заглушувати (заглушити) мотор
(двигун) (див. заглушати).
2. Діючи на орган слуху, майже позбавляти когось
здатності чути (про звук грому, вибуху і т. ін.). І знову
всюди тихо стало, Немов ударив з неба грім Та
приглушив усіх... (Панас Мирний, V, 1955, 291); Контузило декого
повітрям. Решту ж приглушило вибухами-громами (Іван Ле,
Міжгір'я, 1953, 181);
// перен., чим і без додатка.
Сильними звуками діяти на психіку, приголомшувати. Міста
Йокогама, Кавасакі і Токіо простяглися вздовж берега
і злилися в одне величезне місто. Воно диміло сотнями
труб, приглушувало виттям автомобілів і поїздів,
приймало у свої обійми тисячі пароплавів із усього світу
(Знання та праця, 6, 1967, 14); Розмірений, важкуватий гул
фабрики, до якого всі тут давно звикли й зовсім не
помічали, незвиклу Надійку приглушив ще тоді, коли вона
піднімалася широкими східцями на другий поверх (Василь Козаченко,
Листи.., 1967, 126).
3. перен. Зменшувати, стримувати, ослаблювати
(почуття, відчуття). Бажання мати добрі гроші
приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (Анатолій Шиян,
Гроза.., 1956, 196); Тільки тепер він довідався, яка доля
спіткала його сина, та панський дворак приглушив
батьківське чуття (Іван Франко, III, 1950, 267); Він нічого не
відповів. І вже згодом, приглушивши перше відчуття голоду,
поспитав [Флору], коли вона гадає вертатися додому
(Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 58);
// Применшувати або
усувати що-небудь, зводити нанівець щось. То була
така самокритика, таке самобичування, що воно
приглушувало, нейтралізувало всі насмішки, які сипались
на нього з усіх боків (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 222); В
Галичині коломийки витісняють, приглушують, ба й
нівелюють, давні пісні розповідного змісту (Колесса, Музикознавчі праці,
1970, 147).
4. розм. Сильним ударом по голові позбавляти свідомості. Вартового під дверима, що спробував зчинити тривогу, приглушили ударом (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 73); Тимко схопився і також хотів був бігти вперед, але чомусь озирнувся і побачив, що кулеметник-німець, якого він приглушив, розстібає в свого товариша кобуру і намагається витягти пістолет (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 499).
5. перев. док., рідко. Пригасити (світло). Воронін замкнув шухляду стола, приглушив світло, але на мить затримався біля вікна, задумався, вдивляючись у вечірню сутінь на вулиці (Олександр Левада, Драми.., 1967, 332).