в означеннях
Тлумачення, значення слова «приголомшений»:

ПРИГОЛО́МШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до приголомшити. Він ішов звільна, хиткими кроками, мов пяний або приголомшений важким ударом (Іван Франко, II, 1950, 315); Печальний, або нерішучий, або приголомшений гамом, топтався він, крутячи шиєю тонкою (Микола Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 18); Приголомшені ударом артилерії, вони [фашисти] не скоро опам'яталися (Олесь Гончар, III, 1959, 219); Німий стояв, наче приголомшений від несподіванки (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 142); Забитий, приголомшений злиднями, хворий від сутяжної праці хлібороб, глянувши на світове весілля [весну], знову ожива (Любов Яновська, I, 1959, 31); Навколо в мовчанці стоять приголомшені люди у розпачі, з широко розкритими очима жінки, пониклі у тяжкій думі, та хмурі мужики (Андрій Головко, I, 1957, 295).

2. у знач. прикм., перен. Який виражає замішання, пригніченість і т. ін. У Ганни був приголомшений вигляд, трохи навіть зляканий (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 90); Старший подивився скоса на Юхимового батога, на зігнуту приголомшену постать (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 259); Побачила [Надійка] хоч не розгублені, але якісь задерев'янілі, посірілі і просто приголомшені обличчя (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 211);
//  Який не розвивається; загальмований. Всі.. приголомшені здібності дитини заніміють і занидіють у зав'язку, і з малого Мирона вийде кепський господар (Іван Франко, I, 1955, 236).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 595.

Коментарі (0)