ПРИГОЛУБЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся. недок., ПРИГОЛУБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. приголубляться; док., до кого—чого. З ласкою, з ніжністю притулятися, припадати до кого-, чого-небудь. — Нема таких речей, щоб його [щастя] розказати, — так сказала Галочка, приголублюючись до нього (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 336); Коли чого просити має [жінка], То добрий одгадає час І к чоловіку пригніздиться, Прищулиться, приголубиться (Іван Котляревський, I, 1952, 208); Він обняв її [тополю], приголубився гарячою головою до стовбура (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 474); * Образно. Скінчились будиночки, і грейдер, круто звернувши ліворуч, приголубився до лісорозсадника (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 129).