в означеннях
Тлумачення, значення слова «пригортати»:

ПРИГОРТАТИ, аю, аєш. недок., ПРИГОРНУТИ, горну, горнеш, док., перех.

1. Міцно притискувати до себе. [Річард (виймає гроші):] Тут і за все, що ви для мене шили. [Бруклі (пригортав руки до грудей, не беручи грошей):] Ні, пане вчителю (Леся Українка, III, 1952, 90); Коли на них натискали, він, мовби захищаючи Вутаньку від штурханини, міцно пригортав її до себе (Олесь Гончар, II, 1959, 180); Роман простяг руки через тин, вхопив Соломію за шию і пригорнув її голову до своєї щоки (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 315); Денис деякий час сидів, пригорнувши до себе рушницю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 138);  * Образно. Ніч тепла та пахуча простягла чорні крила і всю землю пригортала і тулила, неначе ненька свою дитинку до грудей (Олекса Стороженко, I, 1957, 341);
//  Ласкаво, ніжно обіймати кого-небудь. Бондаря полюбила Чорноброва. Бондар відра набиває, Мене горне, пригортає, Чорноброву (Тарас Шевченко. II, 1963, 161); Шевченко, доказавши казку, довго сидів, замислений і теж принишклий, ніжно й бережно пригортаючи до себе їх (дітей) пухкі плечики й голівки (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 479); Спать мені не хочеться, і сон мене не бере, Та нікому пригорнути Молодої мене (Укр нар. пісні, 1, 1964, 134); Ястшембський пригорнув Василину й поцілував в губи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 60);
//  Давати комусь притулок, виявляти дружню увагу до кого-небудь; бути лагідним, добрим, милосердним до когось. Не забудьте ж діток Ви тоді убогих.. Пригорніть по-братськи Ви отих нещасних (Павло Грабовський, I, 1959, 138); Не дай бог, щоб він як-небудь звихнувся, бо хто ж би в разі нещастя пригорнув бідну матір (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 6);  * Образно. Всіх покрила темнісінька [ніч], Як діточок мати; Де ж Катрусю пригорнула: Чи в лісі, чи в хаті? (Тарас Шевченко, I, 1963, 30);
//  перен. Приваблюючи, викликати потяг, симпатію, дружні почуття і т. ін. Ця висока внутрішня переконаність — риса, яку Не можна «вдати», але яка пізнається безпомилково, — пригортала до Блакитного революційних літераторів і митців (Не ілюстрація.., 1967, 213); «Як вона мене причарувала! Як вона мене пригорнула до себе тими очима, тим своїм сміхом!» — думав Роман (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 308). Пригортати (пригорнути) до серця (до серденька, рідко к серцю) кого — ласкаво, ніжно обіймати кого-небудь. Цілую тебе, пригортаю до серця (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 158); Коли б тебе, Полінашко, Як я, знали люди,.. До серденька б пригортали, Як я пригортаю (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 174); Він її пригорнув до серця кріпко, поцілував (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 64); Щасливий батько пригорнув свою дитину до серця (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 7); А милая вже не тая, Спить собі, дрімає, Та нового молодого К серцю пригортає (Степан Руданський, Тв., 1959, 130).

2. чим. Прикидати, присипати чим-небудь. Дубовик кинув у яму під дуб пляшку з документом, швидко пригорнув її землею (Григорій Епік, Тв., 1958, 542);
//  Згрібаючи, присувати до чогось.  * Образно. Турбувався [Тугокопилий]... Клопітливо осиротілу земельку під свої ноги пригортав (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 112).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 597.

Коментарі (0)