в означеннях
Тлумачення, значення слова «пригощати»:

ПРИГОЩАТИ, аю, аєш і ПРИГОЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИГОСТИТИ, ощу, остиш, док.

1. перех. і без додатка. Виявляючи велику увагу, гостинність, доброзичливість до кого-небудь, частувати їжею, питвом. Гості таки бували в них мало не щотижня суботніх чи недільних вечорів. Зустрічали їх привітно, щиросердо, пригощали смачно й сито (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 109); Бідний останню курку заріже, а пригостить кума (Україна сміється, I, 1960, 48); Хазяї гостей пригостили, почастували обідом. Гості подякували (Остап Вишня, I, 1956, 413);  * Образно. Вміли сховати високі Карпати, Вміли пригощати, вміли напувати, Відвести від нього [О. Борканюка] силу навісну (Любов Забашта, Вибр., 1958, 231);
//  також чим. Пропонувати з'їсти, випити, запалити що-небудь. Ходять по саду. Валя, як гостинний хазяїн, все показує, розповідає, пригощає то тим, то іншим (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 263); — А дозвольте, товаришу герой, і дідові папіроскою побалуватись. — Прошу, — пригощує його Петро (Андрій Головко, Літа.., 1956, 141); Посидіти запрошувала [баба Орина], чайком пригостити ладналась (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 181).

2. перех., перен., розм. Бити, катувати, нищити кого-небудь. — Скажи купцеві своєму, нехай зброї нам побільше везе, будемо незабаром шляхту пригощати... — мовив П'ятикоп, вертаючи охоронну грамоту сотникові (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 24); Ви хочете напасти?.. Готуйтесь, королі! Ми так вас будемо стрічати, так шанувать, Гойдать, пригощувать — аж поки навік не клюнете землі (Павло Тичина, I, 1957, 181); — Як луснув [Олійниченко] нагаєм по спині, так сорочка й прикипіла. — Та за що се так він пригостив тебе? (Борис Грінченко, II, 1963, 143); — Не підведи, — до кулемета Боєць звертався у думках, Й гашетки пріли у руках. — Ось бачиш, сунуть [фашисти] з очерету. Немов чорти, руді чорти... Отак їх, добре пригости!.. (Михайло Стельмах, V, 1963, 52).

3. тільки док., неперех., заст. Погостювати. Безліч дуків він стрівав Та панів на всіх дорогах, А ніхто його не звав Пригостити, крім убогих (Павло Грабовський, I, 1959, 370).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 599.

Коментарі (0)