в означеннях
Тлумачення, значення слова «пригожий»:

ПРИГО́ЖИЙ, ПРИГОЖ, а, е.

1. нар.-поет. Те саме, що гожий 1. — Балабуха чоловік вчений, пригожий, має вже парафію (Нечуй-Левицький, III, 1956, 54); Пригож мій дядько, Радя Локотош. У нього зір — як зорі в морі (Володимир Сосюра, II, 1958, 347); На козаку й рогожа пригожа (Номис, 1864, № 786);
//  у знач. ім. пригожий, жого, чол.; пригожа, жої, жін. Гарна, вродлива людина. Ой, з-за гори вітер віє, Там пригожий жито сіє, Ой, там ходить чумак гожий Та на личеньку кращий рожі (Укр. лір. пісні, 1958, 539).

2. розм. Те саме, що гожий 3. Вона привикла дома, що її батько про все старався.. Коли ж вийшла за панотця, переконалася, що її муж ні до чого не пригожий (Лесь Мартович, Тв., 1954, 355); Я не вірю, що пригож Нам лиш мажор, а сум кінчається (Валентин Бичко, Простота, 1963, 66);
//  Відповідний для чого-небудь. В неділю я не мав пильної роботи, ходив по лісі, лежав у холодку та думки думав, і вернувся вечором додому в настрої, дуже пригожім до писання поезій (Осип Маковей, Вибр., 1954, 141);
//  Зручний (про момент, час і т. ін.). Мотря цілий вечір водить за нею напруженими очима і вичікує пригожого моменту, щоб одверто поговорити з сестрою (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 220).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 594.

Коментарі (0)