в означеннях
Тлумачення, значення слова «пригрівати»:

ПРИГРІВАТИ, аю, аєш, недок., ПРИГРІТИ, ію, ієш, док., перех.

1. також без додатка. Віддавати своє тепло кому-, чому-небудь. Сонце підбилося вже височенько і пригрівало (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 129); Дружним хором почали мурликати дев'ятеро котів — баба пестила й пригрівала їх у своєму ліжку (Юрій Смолич, II, 1958, 96); Новіє теплий вітерець, пригріє сонечко... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 144);  * Образно. Погляд твій, мов промінь ясний Сонця навесні, Так голубить, пригріває Серденько мені (Микола Вороний, Вибр., 1959, 107); І коли я впаду безсилий, Ніхто не спиниться йдучи, Хіба що вітер полудневий Крилом пригріє летючи (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 406);
//  Зігрівати що-небудь біля якогось джерела тепла. Край груби сідає [козак], Плечі свої козацькі пригріває (Українські народні думи.., 1955, 74).

2. перен. Шклуючись про кого-небудь, співчуваючи комусь, жаліти, оберігати, давати притулок і т. ін. Василеві добре.., матерня ласка тілько його одного і пригріває (Панас Мирний, IV, 1955, 77); А оцю сирітку — невже-таки ніхто не пригріє та не пригорне? (Іван Франко, XVI, 1955, 362); Яким же я виявився лопухом!.. Розманіжився, розтанув, от, мовляв, яке в мене добре серце: виплідка свого найлютішого ворога пригрів (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 139);
//  Виявляти ніжність, ласку до кого-небудь. — Ляж, Вітальчику, та поспи, — з ласкою в голосі мовила Тоня, пригріваючи свого певдаху-морехода (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 249); [Марія:] Коли не бачать [козаки] раю, їм в пеклі гарно! Однак кого дівочий погляд з них пригріє і вогонь притушений роздує, той пекло своє зараз кине і в рай летить... (Карпенко-Карий, I, 1960, 148); Дівоча вдача як лоза напровесні: пригрій її променем душі — і вона на все життя прихилиться до тебе і стане твоїм серцем чи тінню (Михайло Стельмах, I, 1962, 130);  * Образно. Дехто казав, що його врятували... Я не можу цьому вірити. Його, певно, пригріла земля Варшави (Юрій Яновський, II, 1958, 18).
Пригрівати (пригріти) на грудях (за пазухою) гада (гадюку, змію) — те саме, що Відігрівати (відігріти) змію біля (коло) [свого] серця (див. відігрівати). Вихор сплюнув і гірко вилаявся: — Пригріли гада за пазухою (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 312); Оленчук, що стояв осторонь, піймав на собі гострий Килигеїв погляд: «Так оце воно таке, твос благородіє? Пригрів на грудях гадюку?» (Олесь Гончар, II, 1959, 78).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 600.

Коментарі (0)