в означеннях
Тлумачення, значення слова «пригинати»:

ПРИГИНАТИ, аю, аєш, недок., ПРИГНУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Нахиляти, нагинати у певному напрямку. Ще два рої осіло на липі.. Високо осіли вони, і дідові прийшлося верьовкою [вірьовкою] пригинати гілля (Панас Мирний, I, 1954, 193); Червоні лопаті хедера пригинали.. важкоколосу пшеницю (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 70); Захистити пагони малини від обмерзання можна, якщо їх пізно восени пригнути до землі (Колгоспник України, 10, 1960, 33).

2. Згинати (пальці, спину і т. ін.). Пальці розчепірюються, і олівець падає на постіль. Катерина знову всуває його поміж пальці, силоміць пригинаючи їх, як дроти (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 99); Там ялину сонце пече, А з гадини ропа [отрута] тече. Пригни спину Під ялину, Підстав, дівко, коновочку Під гадючу головочку (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 20);
//  Згинати своєю вагою, горблячи. — Хай пани хоч раз потрудяться, хай і їм коромисло хоч раз пригне білі плечі (Михайло Стельмах, I, 1962, 561);
//  Прищулювати (вуха). Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 148);
//  Схиляти (голову) вниз або набік. Сідає [Микола] й пише, пригинаючи голову то на один бік, то на другий (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 472); Досить Софійці наблизитися, як він [гусак] відразу ж витягає шию, розпластує довгі крила і, низько пригнувши голову, йде прямо на неї (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 6).

3. Своєю вагою, силою нахиляти кого-небудь до землі. Боєць сливе біг, якомога ширше розставляючи ноги, щоб не впасти, водночас відчуваючи, як німіє спина, пригинає до землі ноша (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 316); Пригнеш [півня] до землі, проведеш, крейдою лінію, а він сидить, дурень, думає, що прив'язаний (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 11);  * Образно. Вона [ікона] серед тих степів ладаном пахла, восковим світлом сяяла, пригинала православних на коліна натруджені... (Остап Вишня, I, 1956, 88).

4. перен., розм. Позбавляти впевненості в собі, сили, стійкості. Підіймався в надії обездолений люд чорної роботи і чорної землі. І щоб приборкати, пригнути його, ночей не спали і цар, і кат, і царедворець... (Михайло Стельмах, I, 1962, 616).
Біда (горе і т. ін.) пригинає (пригне) до землі кого — те саме, що Біда (горе і т. ін.) гне (див. гнути). Цей одвічний жебрак почував себе гідно навіть тоді, коли біда пригинала його до самої землі (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 43); Горе не пригнуло її до землі, а навпаки, викликало приплив нових сил (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 177); Пригнути до землі — примусити підкоритися. [Храпко:] Зять — мировим! га? Тоді держіться у мене всі лиходії, що на мене брехню точите, проти мене зле замишляєте! Я вас — до землі пригну! (Панас Мирний, V, 1955, 173); [Коваль:] Вони хотять, щоб страх і чорна туга пригнули наші душі до землі... (Олександр Левада, Драми.., 1967, 111).

5. перен., рідко. Повертати на свій лад. Усе пригнула по-своєму молода пані, усім роботу тяжку, усім лихо пекуче ізнайшла. Каліки нещасливі, діти-кришеняточка й ті в неї не гуляли (Марко Вовчок, I, 1955, 126).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 587.

Коментарі (0)