в означеннях
Тлумачення, значення слова «приятель»:

ПРИ́ЯТЕЛЬ, я, чол. Людина, з якою хто-небудь перебуває в дружніх, товариських стосунках; близький знайомий. В 1840 році Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого «Кобзаря» (Панас Мирний, V, 1955, 312); Пам'ятати про цензуру раз у раз радить Пушкін у своїх листах до друзів і приятелів (Максим Рильський, III, 1956, 183); По лукавих іскорках очей, що проблискують під кущами брів, Дорошенко впізнає свого давнього приятеля, невтомного на різні вигадки Тимофія Сухомлина (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 335);
//  Те саме, що друг. Вірний приятель — то найбільший скарб (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 141); Іван і собі став говорити, що нарід [народ] темний, що не знає, хто його ворог, а хто приятель (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 56); Одесити одразу знайомилися і в ту ж мить ставали приятелями навіки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 107.

Коментарі (0)