в означеннях
Тлумачення, значення слова «приязнь»:

ПРИЯЗНЬ, і, жін.

1. Дружня прихильність до кого-небудь, симпатія (часто взаємна). Степи, гори чи діброви — Все я переходив, Та приязні і любові Ніде не знаходив (Павло Грабовський, I, 1959, 583); Княгині просто чомусь подобалась ця дівчина, щось у ній викликало приязнь, довіру (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 103); Відомо, що й Горький платив Франку великою своєю приязню і був дуже високої думки про нього як про письменника і людину (Радянське літературознавство, 3, 1957, 46).
Заходити (зайти) у приязнь з ким, заст. — приятелювати. Вона бездоганно правила своє шкільне діло, але ніколи ні з ким не заходила в приязнь (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 47); Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися (Іван Франко, IV, 1950, 57).

2. Привітне ставлення до кого-небудь. Двері мені відчинив сам Кірхнер. Обличчя його світиться незвичайною приязню (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 137).

3. Потяг до чого-небудь; уподобання. Я повний приязні до сонця і йду просто на нього, лице в лице (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 229); Саїд ладен був відмовитись від своєї приязні до портретів, аби тільки не бути з Любкою віч-на-віч (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 118).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 107.

Коментарі (0)