ПРИЙМАТИ, аю, аєш, недок., ПРИЙНЯТИ, рідко. ПРИНЯТИ і діал. ПРИЙМИТИ, прийму, приймеш, док., перех.
1. Брати до рук, на плечі і т. ін. від когось,
або звідкись кого-, що-небудь. Хапко зараз витяга
карбованця. Охрім, приймаючи, вмент уласкавився
(Марко Вовчок, VI, 1956, 281); Мусив ловити [Алі] мент, коли
човен опускався врівень з його плечем, щоб зручно було
прийняти важкий мішок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390); Дід прийняв
листа гордо й незалежно, наче грамоту найкращому
ударникові (Олесь Донченко, VI, 1957, 12);
// Ловити що-небудь
кинуте;
// Відбивати удар (м'яча). Юрко.. прийняв м'яча
і сильно вдаривши, послав у небо чудову свічку (Василь Кучер,
Черв, вогонь, 1959, 81); Прийняти м'яча на голову.
2. Погоджуватися взяти собі що-небудь
запропоноване. Наум, узявши хліб, поцілував і, положивши на
стіл край свого хліба, каже: — Хліб святий
приймаємо, а вас послухаємо (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 56); Пан
моторошно здригнувся й поліз рукою до гаманця, але
одразу ж передумав: чи прийме сьогодні старчиха гроші
від нього (Михайло Стельмах, I, 1962, 629);
// Одержувати від
кого-небудь щось у власність. Іванець там [у наметі] од
князя царські дари приймає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 171);
— Так се вже не чиє, як моє діло, глядіти дуже пильно,
щоб він [зять] був хазяїн добрий, щоб хоть би вже не
розтратив.., що від нас прийме (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 62).
Приймати (прийняти) допомогу (поміч) —
користуватися чиєюсь допомогою. [Руфін:] Неслава й
батькові прийняти поміч від сина-зрадника (Леся Українка, II, 1951,
460).
♦ Приймати (прийняти) в спадок: а) одержувати
які-небудь матеріальні цінності після смерті того, хто
володів ними; б) переймати що-небудь від когось.
Прийнявши в спадок кращі традиції революційних
демократів 60-х років, народники 70-х років так само були
непримиренними до всіх і всіляких залишків кріпосництва
(Радянське літературознавство, 4, 1963, 101); Приймати (прийняти)
корону (булаву і т. ін.) — виконуючи певний обряд,
одержуючи атрибути влади, ставати королем, гетьманом
і т. ін. Так Роберт за снагу та одвагу Королем у
Шотландії став, В Едінбургу, преславному місті,
Привселюдно корону прийняв (Леся Українка, I, 1951, 360); Один із
старшин узяв булаву і підніс її Кирдязі. Задзвонили
дзвони. Кирдяга прийняв булаву (Олександр Довженко, I, 1958, 234).
3. Погоджуватися з чим-небудь. [Голос
покликача:] Руфін заздалегідь приймає вирок — і просить
виконать його скоріше (Леся Українка, II, 1951, 534); —
Рябов, пиши охоронну грамоту й наказ про прийняття
розсадника на державне постачання. — Ну, що ж,
приймаю, — Мічурін підвівся з стільця (Олександр Довженко, I, 1958, 455);
S признатись належить, Що таки в світі існують тіла,
неподільні на частки І якнайменші на розмір. І далі,
цю думку прийнявши, Треба додати, що вічні вони, і
тверді, і суцільні (Микола Зеров, Вибр., 1966, 142); Боротьба
досягає найбільшого напруження під час страйку, в якому
робітники перемагають, капіталісти змушені
прийняти вимоги робітників (Українська література, 9 клас, 1957, 125);
//
Миритися з чим-небудь. Все те, з чим раніш годився лише
розум, але не приймала ослаблена воля, не пускали до
серця егоїстичні побудки — все те з непереможною
силою встало перед мене і прикликало сумління до відповіді
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 260); Прийшлось мовчки прийняти
такий зворот розмови (Леся Українка, III, 1952, 606);
//
Підтримувати що-небудь. — П'ю за працю на пожиток
Країні нашій, панове!.. — Приймаючи цей тост, —
обзивається третій, — додам кілька слів (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
171);
// Затверджувати що-небудь на зборах,
засіданнях і т. ін.; схвалювати. Приймаючи першу Програму
На II з'їзді в 1903 році, більшовицька партія кликала
робітничий клас, усіх трудящих Росії на боротьбу за
повалення царського самодержавства, а потім —
буржуазного ладу і встановлення диктатури пролетаріату
(Програма КПРС, 1961, 4); — Зажди, Устиме, ще не
таке буде. Ось приймемо на Зборах Маніфеста, щоб
у нас влада Радянська була (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958,
144);
// Ставати послідовником, прибічником чого-небудь
(вчення, віри і т. ін.). — Я в святого духа віру
Щирим серденьком прийняв (Леся Українка, IV, 1954,
125);
// Присвоювати собі якусь назву або ім'я видатної людини
(про об'єднання, установи, підприємства, заклади
і т. ін.). Кожна партія, вступаючи до Комінтерну,
повинна була прийняти назву Комуністичної партії (Комуніст України, 3, 1969, 24).
Приймати завіт — брати на себе обов'язок
наслідувати що-небудь, дотримуватися чогось. [Матушка
Гуменя (гнівно):] Так оце то ті тихі та смиренні.
Оце то ті, що, надягаючи чернечу рясу, завіт приймали
одсахнутись від усього мирського, тікати диявола і гріха
його (Панас Мирний, V, 1955, 81); Приймати (прийняти)
присягу (див. присяга); Приймати (прийняти) раду —
слухатися чиєїсь поради. О, ради тих печер святих
Лікеєвих, Що в них бував ти хлопчиком, Прийми пораду, що
тобі нашіптує Старий і вірний приятель (Микола Зеров, Вибр.,
1966, 384).
♦ Прийняти старостів — погодитись віддати дочку
заміж; погодитись вийти заміж. [Марися:] Чом
батько від Миколи старостів не прийняли? Я ж вам давно
казала, що люблю його (Карпенко-Карий, I, 1960, 344); Серце
не приймає кого — хто-небудь відчуває відразу до
когось, не може полюбити когось. — Трапляється часом,
що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього,
до іншого так зразу приляже, як до рідної мами...
(Марко Вовчок, VI, 1956, 280); — Мати скребе голову: женись тай
женись! .. дівчат мені рає... Та не приймає їх моє
серце... (Панас Мирний, I, 1949, 341).
4. Брати на свою відповідальність що-небудь для
передавання, пересилання, зберігання і т. ін. (про
спеціально призначену особу, працівника). На подвір'ї
стояв прикажчик і серед криків та зойку приймав
матеріал (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 35); Обліковець Марина приймає
від дівчат, що все по двоє підходять з великими
корзинами, яблука. Відмічає у зошиті (Андрій Головко, I, 1957, 490);
— Накажи комусь прийняти від мене три сотні
добірних баранів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 379); Тисячі
телеграм прийняла за свого життя Зінаїда Павлівна (Любомир Дмитерко,
Розлука, 1957, 107);
// Брати що-небудь від когось на
розгляд, для використання, застосування і т. ін. Я
написав листа до «Київської Старини».. і прохав
сповістити мене, чи приймають вони драматичні утвори
[твори] (Панас Мирний, V, 1955, 374); Звісно, цар.. папери
його має прийняти (Михайло Стельмах, I, 1962, 384);
//
Закуповувати що-небудь. — Їздив же сьогодні до ігумені:
взнавав, скільки пудів і по якій ціні буде приймати монастир
небілений віск (Михайло Стельмах, I, 1962, 490);
// Перевіривши
якість виконаної роботи, стверджувати її завершеність.
— Придивляйся, хазяїне! Будеш роботу приймати!
Тепер усе наше село таким буде... (Олександр Копиленко, Хата
хлопчика.., 1957, 16).
Приймати (прийняти) замовлення: а) зобов'язуватися
виконати на прохання якусь роботу. Він з'явився на
місце роботи, але основного знаряддя праці — скриньки —
він не взяв. Отже, він був позбавлений змоги приймати
замовлення і чистити чоботи (Юрій Смолич, IV, 1959, 188);
б) оформляти замовлення.
♦ Приймати (прийняти) вину на себе — те саме, що
Брати (взяти, переймати, перейняти і т. ін.) вину на
себе (див. вина). Шрам головою своєю одкупить полковий
свій город.. Жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до
Тетері і прийняв усю вину на одного себе (Пантелеймон Куліш, Вибр.,
1969, 192); Приймати (прийняти) [великий] гріх на себе
(на душу) — те саме, що Брати (взяти) гріх на душу
(див. гріх). — Буде того, що я тебе раз покрив, що перед
богом гріх на себе приняв... (Панас Мирний, III, 1954, 198);
«Поклянись, — каже, — на цей образ і поцілуй його, що немає
її в хаті». І що ж ви думаєте? Поклялась стара,
прийняла великий гріх на душу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 69);
Приймати (прийняти) естафету див. естафета;
Приймати (прийняти) на свій рахунок див. рахунок; Приймати пост,
військ. — ставати на варту, заступати вартового. Під
кущем біля кулемета чути приглушену розмову — саме,
видно, міняється наряд. Здає пост Остапенко,
приймають Сердюки (Олесь Гончар, II, 1959, 265); Приймати
(прийняти) рішення — вирішувати. Артьомов вивчав людей,
з якими стикався, зважував їхні висловлювання, і коли
приймав рішення, то, насамперед, воно було в інтересах
держави, партії, народу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950,
160); — Прошу прийняти конкретне рішення по моїй
пропозиції (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 121).
5. Знайомлячись із станом справ якого-небудь
господарства, підприємства, установи і т. ін., брати на
себе керівництво ним. Треба було приймать економію.
— Як будемо приймати? — Оберім трьох. Нехай
хазяйнують (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 82); — Тоді хто ти такий і
чого сюди прийшов? — Ферму приймати. Працювати тут
буду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 111); — Приймеш команду
розвідників, — змінив своє рішення полковник (Василь Козаченко, Гарячі
руки, 1960, 139); Нещодавно [Гнат] прийняв бригаду,
а порядок повернув як! (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 261).
Приймати (прийняти) командування — брати на себе
обов'язки командира. Командування приймає
підполковник Зайцев (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 10); На випадок
загибелі сержанта приймаю командування (Олександр Довженко, I, 1958,
312); Приймати (прийняти) справи — вступаючи на
якусь посаду, знайомитись із станом справ.
Старшинські справи, за наказом Антоновича, прийняв Хаєцький
(Олесь Гончар, III, 1959, 307).
6. Виконувати якусь гігієнічну, лікувальну і т. ін.
процедуру. Почувся плескіт води: дівчина приймала душ
(Юрій Яновський, II, 1958, 159); Навіть узимку приймали
малюки повітряні ванни (Вечірній Київ, 3.IV 1968, 2);
//
Вживати всередину, ковтати (ліки). Я вигадав, що заслаб..
Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота і
зіпсував великодній сніданок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 364);
Олечка не хотіла нічого приймати, дивилася з докором
своїми синіми очима, пручалася. Утрьох тримали її,
з великим трудом вкинули в рот дві таблетки
(Антон Хижняк, Тамара, 1959, 189); Доктор Драгомирецький
вирішив прийняти подвійну дозу вероналу, — щоб таки
переспати часинку (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 61);
// у сполуч.
із сл. їжа, страва і т. ін. Споживати що-небудь;
їсти. Не один наймит гіркий,.. почувши Кармелеву
пісню, .. на другий день робивсь немов хворий, немов до своєї
роботи й служби незгожий, не приймав хазяйської
страви (Марко Вовчок, I, 1955, 356); Не приймав коник його
[хлопчика] трави (Панас Мирний, I, 1954, 176); [Огнєв:]
Забороняю усім командирам приймати до того часу їжу, поки
бійці не поїли (Олександр Корнійчук, II, 1955, 40);
// Виконувати
який-небудь обряд. Наум, тільки сам живий та теплий, ще
здужав підвести її до святого причастя... Маруся
прийняла тайни Христові, як янгол божий (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 85); Громадянку.., яка тривалий час хворіла,
проповідники.. умовили прийняти обряд «водяного
хрещення» (Наука і життя, 6, 1959, 50).
♦ Душа не приймає: а) хто-небудь не може або не
хоче з'їсти, вжити щось. Їв би очима, та душа не приймає
(Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 226); [Солдат:] Як надивишся
зранку, як знущаються з бідних людей, то повір, що не
то що обіду, а навіть махорки не приймає душа... (Олександр Левада,
Драми.., 1967, 46); б) те саме, що Серце не приймає (див.
приймати 3). Але моя душа сього не приймає, довіку не
помириться з таким! (Леся Українка, III, 1952, 689);
Приймати (прийняти) шлюб — те саме, що Закон приймати
(прийняти) (див. закон). [Химка:] Чи може я справді
не вінчана? Так ніт же: усі бачили, сам бог бачив, як
ми перед ним у церкві на рушнику ставали, шлюб
приймали... (Панас Мирний, V, 1955, 240).
7. Терпіти, переживати що-небудь. — Запорожець
ради нас усяку нужду з Січі приймає, білої сорочки зроду
не бачить: як же нам не любити, братці, добрих
молодців? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 140); Гірко мені приймати
наругу від тих людей, що стільки раз я, було, з біди
визволяю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 154); Голод, холод, усяку
біду і напасть він готовий прийняти для іншого
(Марко Вовчок, I, 1955, 346); Годі ж спільної розради, Що люд
путами скула; Годі з нас тієї стради [страждання], Що
країна прийняла! (Павло Грабовський, I, 1959, 77);
// Під дією
чого-небудь мати певні зміни; зазнавати чогось. Я спочатку
написав тільки ті глави, які могли бути надруковані,
та й ті прийняли чимало змін (Леся Українка, IV, 1954, 132);
Максим поштиво закивав: він завжди кивав поштиво
на цю кумову згадку, бо сам за революцію ще ніякого ка
ліцтва не прийняв (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 41).
♦ Приймати (прийняти) бій: а) вступати в бій,
початий противником. Половина монголів уже вискочила
з балки. Не приймаючи бою, вони щосили гнали коней,
втікали (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 395); Тварини
позривалися з місць. Самець став у грізну позу, готовий
прийняти бій з ворогом (Володимир Гжицький, Опришки, 1962,
139); б) вступати в гарячу суперечку. [Ольга
Антонівна:] Я скажу, що тебе нема, що ти хворий.
[Лисенко:] Ні, не треба... Я прийму бій. Все одно
з ними треба колись схрестити мечі (Юрій Мокрієв, П'єси,
1959, 289); Приймати (прийняти) кару — відбувати
покарання. — Злазьте-но, злазьте, не соромтесь, —
заохочував Галю батюшка, — бушували отут разом, то
треба разом і кару приймати (Степан Васильченко, I, 1959, 122);
Валентин уже знову стояв перед учителем, червоний,
похнюплений, з порізаними руками, і приймав з гідністю кару
за свою чергову витівку (Олесь Гончар, IV, 1960, 79); Приймати
(прийняти) на себе: а) зазнавати на собі якусь дію,
вияв чого-небудь неприємного, дошкульного. Як завжди
в таких випадках, механік вигадав собі діло і зник, помчав
у Брилівку, і весь шквал обурення за простій приймав
на себе виконроб товариш Красуля (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 260); Завили й загавкали спущені з цепу собаки,
їхню злобну навалу прийняв на себе парубок, який
відступав останнім... (Олесь Донченко, III, 1956, 51); б) страждати
за чийсь біль, біду, горе, переймати на себе. Сам
нахилявся над крихітним тільцем, що змагалося за життя,
і мовчки приймав на себе той біль, той крик, той
вибираючий душу доньчин плач (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 303);
Я дуже рада, що Ви поправляєтесь, а все-таки часто
згадую ті легенди, де.. одна людина приймає на себе чужу
біду і слабість, і жаль мені, що се можливо тільки в
казці! (Леся Українка, V, 1956, 73); в) те саме, що Приймати
(прийняти) на свій рахунок (див. рахунок). Моя байка Ні
бійка, ні лайка: Нехай ніхто на себе не приймає, А всяк
на вус собі мотає (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 129); Приймати
(прийняти) на себе вогонь — зазнавати обстрілу. Коло річки
Вужак, за безлюдним селом Оболонь, Канонада реве:
ми приймаєм на себе вогонь (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964,
110); Артем залишився один, прийнявши на себе вогонь,
щоб дати можливість Миколі вислизнути з пастки
і донести до своїх карту (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963,
86); Приймати (прийняти) смерть — вмирати. Коли
Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на
берег, Джмелик повеселів очима: — А ти, видать,
хлопець кріпкий. Смерть мовчки приймав. Другий би на
твоєму місці горланив так, що й по хуторах чути було б
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 123); — Я ладна прийняти смерть
у твоєму вогні за твою ласку, за один поцілунок (Нечуй-Левицький,
IV, 1956, 233); Приймати (прийняти) удар на себе:
а) вступати в бій, початий противником. — Другий
взвод буде в заставі, за квартал від казарми. Щоб в разі
якої несподіванки прийняти на себе удар (Андрій Головко, II,
1957, 507); Друга лінія оборони готова прийняти на
себе удар (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 74); б) підпадати під чийсь
гнів, обурення і т. ін., зазнавати якоїсь кари, перев.
замість справжнього винуватця. [Богушова:]
Певно, Марійка прийняла на себе удар, який мав упасти
на Таню (Вадим Собко, П'єси, 1958, 73).
8. Вислуховувати що-небудь. [Паріс:] Слухай,
сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі
слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Леся Українка,
II, 1951, 317); Жив [поет], писав; приймав хвали й
образи; ..зате в житті ні разу Неправді не служив! (Максим Рильський,
I, 1960, 272); — Се веселі жарти, пане-сусідоньку,
— та все жарти; а ви мені яке розумне слово
прокиньте. — Вибачайте на розумнім — прийміть
правдиве, сусідонько поважна! (Марко Вовчок, I, 1955, 185); В
глибокому ярку.. розвідників зустрів полковник Горпищенко,
прийняв короткий, але хвилюючий рапорт Прокопа
Журби (Василь Кучер, Голод, 1961, 135);
// Уловлювати звуки,
світло, випромінювання і т. ін. (про різні приймальні
прилади). У цих будинках приймачі з Москви приймають
вісті (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 106); Чому так багато
антен? Її запитання смішить Віталія. — Антена,
мамо, одна, а то прийомні рамки! Чим більше їх, тим
вона чистіше приймає (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 92).
9. Сприймаючи що-небудь, реагувати певним чином.
Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі,
теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти
знайоме (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 282); — Доброго здоров'я, пане.
З приїздом! — почулися з-під похилених голів поодинокі
голоси. — Ну, добре, добре. А що ж далі? — призро
приймаючи те вітання, пита Колісник (Панас Мирний, III,
1954, 308); Ми думали, що він [батько] прийме
Чайченкове залицяння ласкаво, бо Чайченко і багатий, і
молодий, і дочці любий (Марко Вовчок, I, 1955, 200); — Що ж,
хлопці, сіяти вже сьогодні не будемо, запрягайте — і на
Троянівку. Цю звістку прийняли, як і належало, — весело
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 86);
// Виявляти своє ставлення до
появи кого-, чого-небудь. Київ приймав церкву Софії
дивуванням і захопленням (Павло Загребельний, Диво, 1968, 685);
Ми виступали в металістів. Захоплено приймає зал
(Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 46); — Так, так, пора тобі
вже вступити в світ... — промовив князь і замислився.
Його теж непокоїла думка: як прийме світ його Sophie?
(Леся Українка, III, 1952, 507);
// Сприймаючи, виявляти
розуміння. Буржуазно-націоналістичні «поети» знали, що
їх «творчість» народ не приймає, і пояснювали це тим,
що нібито їх поезія «недоступна масам» (Історія української літератури,
II, 1956, 620); Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів
бери у путь, А то лиш допотопні сноби Твою поезію
приймуть (Максим Рильський, III, 1961, 85);
// Виявляючи
розуміння, поділяти. [Джонс:] Так то йому образа?
Отакої! Як трошки там людина пожартує... [Мак
Гарді:] А він такий, що не приймає жартів (Леся Українка,
III, 1952, 95);
// Піддаватися дії, впливу чого-небудь.
Він знав: про що б не почав мову, все їй болітиме ..
Втішати? Але, здається, вона не з тих, що приймають
втішання (Олесь Гончар, III, 1959, 217); Стара жінка..
зморщеною рукою гладить Микошу по голівці. Той
відхиляється: не личить козакові приймати бабські пестощі!
(Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 61);
// Засвоювати що-небудь.
Добру науку приймай, Хоч її і від простого чуєш; Злої ж
на ум не бери, Хоч би й святий говорив (Іван Франко, XI, 1952,
73).
♦ Приймати (прийняти) [близько] до [свого] серця —
те саме, що Брати [близько] до серця що (див. брати).
Вислухуючи мої дитячі скарги, вона завжди близько
приймала їх до свого серця, умовляючи мене не звертати
на те уваги (Панас Мирний, IV, 1955, 338); Чим допомогти
справі, Маруся так-таки й не знала. Сказала о.
Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість
близько до серця, але, на превелике своє здивування,
почула рівнодушну [байдужу] відповідь: — Ну, та й що?
(Гнат Хоткевич, II, 1966, 61); Приймати (прийняти) в серце (в
душу): а) (кого) зустрічати прихильно, щиро, з
любов'ю кого-небудь. Він, він! За час майже шестирічної
розлуки до невпізнання змінило його життя, змінило
для інших, але не для неї, не для матері! Прийняла його
в серце, яким є, здається, таким і ждала (Олесь Гончар, II,
1959, 132); б) (що) сприймати прихильно що-небудь.
[Руфін:] Прісцілло, раз ти вимовила слово, якого я
не смів промовить перший, бо думав, — ти його не
приймеш в душу (Леся Українка, II, 1951, 376); Приймати
(прийняти) на віру див. віра 1; Серцем прийняти —
глибоко відчути, усвідомити. Тож не цурайтесь видом бідним.
Нескладним гомоном її [пісні], А серцем щирим і
свобідним Прийміть і полюбіть її (Іван Франко, XIII, 1954, 92);
Летіли в даль думки, немов осіннє листя, і серцем прийняла
Оксана жах війни (Володимир Сосюра, I, 1957, 290).
10. за кого — що, як. Розцінювати кого-, що-небудь
певним чином; вважати за якогось, за щось. Грубі
вибрики о. Василя Раїса приймала за об'яв [вияв] енергії
та непохитної волі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 331); — Так от
за кого ти мене приймаєш? За шкурника і
пристосованця? (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 8); В сіті власні я
попався І за правду жарт прийняв (Леся Українка, IV, 1954, 106);
Бригадир прийняв Любашине «здався він мені!» як згоди
знак (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 8);
// за кого — що.
Сприймати кого-, що-небудь помилково за когось, щось
інше. — Се й сліпий розглядить, що се патрет, а не
живий чоловік... Хіба тут були такі дурні, що
приймали його за живого? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 20); — Ти
знаєш, — довірливо звернувся він до товариша, — я тебе
спочатку був ледве не прийняв... за вуркагана (Олесь Гончар,
Таврія, 1952, 79).
♦ Приймати (прийняти) всерйоз — вважати вартим
уваги що-небудь, надавати значення чомусь. Чого-чого,
але наскоку звідси адмірал Янікоста зовсім не
сподівався.. Чи можна було приймати всерйоз отой
напівлегендарний загін таврійської вольниці? Що вони могли
значити проти нього? (Олесь Гончар, II, 1959, 47); Приймати
(прийняти) за чисту монету — те саме, що Брати
(взяти) що за чисту монету (див. монета). Музичко тричі
виконував свій твір. Гальба потурбувалася, щоб про це й
газета написала.. Люди прийняли те за чисту монету,
радо вітали появу нового світила (Микола Ю. Тарновський, День..,
1963, 157); Приймати (прийняти) іспит (залік) —
оцінювати чиїсь знання з якогось предмету.
11. Дозволяти кому-небудь увійти, впускати кудись.
— Люди йшли стільки, стомились, голодні, мужики їх
не приймають в село... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 399); Оксен
проводив засідання правління по-своєму. Він не
обмежувався одними лише членами правління, а радо приймав
усіх, хто бажав бути присутнім (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 118);
Знав [лакей], коли треба побурчати на пана, коли треба
прийняти ту чи іншу людину, коли можна витягти
дрібну асигнацію з панської кишені (Олексій Полторацький, Повість..,
1960, 379);
// Давати аудієнцію кому-небудь. — Чого
тобі до секретаря? — сам себе здержуючи, пита
чоловік. — Секретар таких, як ти, не приймає... (Панас Мирний,
I, 1949, 244); Ленін прийняв Пархоменка в Кремлі в той
же день, як він приїхав до Москви (Петро Панч, Вибр., 1947,
347);
// Дозволяти кому-небудь переночувати. Вона там
жебрала цілий день, а вночі моя господиня приймала єї
[її] на ніч до кухні (Василь Стефаник, II, 1953, 13); Не жити вже
Демидові на білому світі, бо ж такий він синій та
пухлий, і так нестерпно болять руки-ноги, й болить
голова, й ніхто вже не прийме в хату переночувати
(Олександр Довженко, I, 1958, 307);
// Брати кого-небудь в якийсь
заклад для тимчасового перебування. — Сина привезла
ось, — вона кивнула на безтарку, — підозра, що
стовбняк… Лікарки нема, а без неї не приймають! (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 211); Після довгих переїздів на звощику
Лазар опинився в тюрмі. Тут, незважаючи на пізню
пору, його прийняв смотритель (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 194);
// Впускати кого-небудь жити до себе. Ні до кого вже
не переходила [Явдоха] жити, а стала сама до себе
приймати (Панас Мирний, I, 1949, 235); — А тобі ріже око,
що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити,
коли в мене син — поганець? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 75);
// Брати кого-небудь у свою родину як чоловіка, зятя,
невістку і т. ін. Вона гнобила надію в серці: дасть же
бог — знайдеться добрий чоловік її дитині — приймемо
зятя в хату (Панас Мирний, III, 1954, 21); Явдоха прийняла
з Борині бідного парубка Юхима і з ним загосподарювала
(Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 241);
// Дозволяти кому-небудь
жити в певному місці. Басарабські пани з великою
охотою приймали на свої землі українських втікачів, бо в
їх було землі багацько, а людей мало (Нечуй-Левицький, II, 1956,
219).
♦ Бог (господь) прийняв (приняв, прийме) [душу]
кого, заст. — помер (помре) хтось. Старий сам ховав
[жінку] і добре слізьми вмивався, хоч і приказував собі:
«Добре, коли господь приняв: перестала жити вона,
то й терпіти перестала» (Марко Вовчок, VI, 1956, 224);
— Шпарку прорубала, хоч побачу промінь у темниці,
поки бог до себе прийме душу (Леся Українка, I, 1951, 391).
12. Погоджуватися вважати кого-небудь своїм,
допускати в своє товариство. — Ти ж ходив усе услід за нею
цими днями, чи ж вона не прийма тебе, чи гордує? —
Вона якось втікає від мене (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 221); Так
же дітвора його не приймає. Зараз почнуть з його
глузувати, щипати, а іноді поб'ють та й проженуть...
(Панас Мирний, I, 1949, 141); Вимазав лисичат сметаною та й
підпустив їх під кішку; кішка облизала сметану і
прийняла лисичат (Збірник про Кропивницького, 1955, 28);
//
Зараховувати кого-небудь до складу якогось об'єднання.
Піп прийняв з великою охотою в свою парафію нових
людей, позаписував їх Посмітюхами і не взяв за те ні шага
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 221); Келембет саме згадував, як його
на фронті приймали до лав партії (Юрій Яновський, II, 1954,
99); [Максим:] Та батько ж, кажу, такий, що й
зараз у комуну, мати не хочуть. [Мотронька:] Не
хоче, й не треба! Тебе й без землі наша комуна прийме
(Микола Куліш, П'єси, 1960, 73);
// Брати за учня
кого-небудь; зараховувати учнем, студентом, слухачем і т. ін.
когось. — Не будуть знати [хлопи] по-німецьки, не
прийматимуть їх до вищих шкіл (Іван Франко, VI, 1951, 209);
Назнав хлопець другого маляра у сусідньому селі Тарасівці,
що славився поміж людьми за, дотепного чоловіка.
Та маляр той не прийняв до себе Тараса (Панас Мирний, V,
1955, 309);
// Допускати кого-небудь до виконання
якоїсь роботи; зараховувати в число співробітників.
— Пішла я з дитиною на руках в сахарню, мене не
приймають на роботу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 108); Прийшов
[ангел] до одного господаря, проситься на службу, але
той, бачучи [бачачи] його красну вроду, не хотів його
приймати (Іван Франко, XIII, 1954, 427); Директор цукрового
заводу, знаючи, які руки у котельника, поламавшись,
таки прийняв його на завод (Михайло Стельмах, II, 1962, 194).
Приймати (прийняти) в найми, заст. — наймати
кого-небудь до себе на роботу. — Ніде мені в світі
прихилитись,.. приймайте, дідусю, в найми (Ганна Барвінок, Опов..,
1902, 192).
13. у сполуч. з присл. Зустрічати певним чином
кого-небудь. — То чому ж ти чоловіка не закличеш у хату?
Добре гостей приймаєм! — ..виговорює Загнибідиха Христі
(Панас Мирний, III, 1954, 102); — Микола заждався, — і
мати простерла нам руки старі, як можуть ласкаво
приймати коханих дітей матері (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 218);
Гущу прийняли добре. Міцно і довго парубки трясли
йому руку, якось по-новому дивились в очі (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 65); Горбенко прийняв мене неохоче: дихнути йому
ніколи (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 117);
// чим.
Частувати чим-небудь. — А я, — каже [кума], — почула,
догадалася, що се ви... Мабуть, втомилися.. А я сьогодні
й не топила! Чим прийматиму? (Марко Вовчок, VI, 1956, 286);
Тітка прийняла хлопців пирогами і сметаною й пустила
їх у город, тільки просила, аби гілля не ломили (Осип Маковей,
Вибр., 1954, 86);
// Зустрічати у себе гостей,
влаштовувати прийом, перев. з частуванням. Увечері Горький
приймав екскурсію народних учителів.. і я бачив таку
тарантелу, яку вміють танцювати тільки 2 чоловіка
на світі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 326); Мічурін сидів під
обважнілим від плодів деревом.. Він приймав у себе старого
листоношу Федора Буренкіна, що навідав його з цілою
юрбою внуків та внучок (Олександр Довженко, I, 1958, 449).
♦ Приймати (прийняти) на багнети — починати або
вести бій багнетами. На нас напали з усіх боків, є забиті,
є й поранені, та не так легко було нас узяти. Ми їх
приймали на багнети, бо патронів обмаль (Юрій Яновський, II,
1958, 218); Приймати парад див. парад.
14. Набирати якогось вигляду, характеру. Коли ж
слава сього пана старости швидко по його вступленню
на урядовання [урядування] почала приймати попросту
страховинні розміри, постановив я уладити собі прогулку
[прогулянку] в його повіт (Іван Франко, III, 1950, 232);
Хоробливість його вдачі приймала часто несимпатичні
форми дрібного егоїзму і навіть жорстокості (Леся Українка,
III, 1952, 687); І житла, і люди, що вічно риються в
землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 309); Вона, вигідніше сівши в невеличке кріселко і
простягши свої маленькі ніжки, обуті в шовкові
пантофлі, прийняла журливо-поважний вид (Гнат Хоткевич, I, 1966, 51).
Приймати (прийняти) образ кого — перевтілюватися
в кого-небудь. Он сів він на кермі високо, Образ Форбанта
прийнявши, і з словом до тебе вдається: «Язідів сину,
поглянь: самі хвилі пильнують за тебе..» (Микола Зеров, Вибр.,
1966, 244); Приймати (прийняти) позу див. поза 1.
15. Уміщати в себе що-небудь, завантажуватися
чимсь. До їхнього товариства ввіходить новий член.
Це відбувається вночі, на невеликій стоянці, коли
пароплав приймає пошту на борт (Юрій Яновський, II, 1958, 134);
Могутньо гуготить мартен, приймаючи нові й нові
«порції» заліза (Вечірній Київ, 20.VII 1968, 1);
// Вбирати,
поглинати що-небудь. Земля так набралася води, що вже
і в себе не приймала (Панас Мирний, III, 1954, 7); Прекрасний
Каспій, що в бурхливе лоно Приймає Терек бистрий,
Та Куру, І Волгу повноводу (Максим Рильський, III, 1961, 113);
* Образно. Жменяк нізащо в світі не дав би чепіги свого
плуга в руки вбивці. З такої руки земля не прийме зерно,
не дасть щедрого врожаю (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 8);
// Збагачуватися на що-небудь. Ваш Чернігів справді
тепер забагатів, прийнявши до себе музей Тарновського
(Панас Мирний, V, 1955, 396);
// Поширювати в своєму
середовищі. Через деякий час весь зоряний степовий ефір
приймає схвильовані, ніжністю налиті слова: — Тій, яка
мене чує!.. Тій, що найкраща в світі... Тоню! Слухай
мене! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 106).
16. Давати дозвіл на прибуття, причалювання (про
станцію, порт і т. ін.) Кінокореспопдент.. уперше крутив
плівку в Іллічівську 1958 року в день народження порту,
коли причал прийняв перше судно (Літературна Україна, 19.XI 1968,
1); Вже через шість місяців перші судна прийняв
Одеський порт (Комуніст України, 6, 1969, 25);
// кого. Мати
кого-небудь своїм відвідувачем, тимчасовим мешканцем. Тут
був готель «Царград». Спинись, людино! Він Пушкіна,
вигнанця і співця, Приймав колись (Максим Рильський, II, 1960,
87); Береги штучного моря вже кілька років приймають
десятки тисяч відпочиваючих киян та мешканців
навколишніх міст і сіл області (Вечірній Київ, 24.II 1970, 4);
Напівтемна, холодна й сира камера прийняла до себе
політичного в'язня — інженера-більшовика В. М. Маковського
(Знання та праця, 11, 1967, 10); * Образно. Ліси широко
приймають у свої обійми парубка, але вони тільки
похитуються, а не шумлять (Михайло Стельмах, I, 1962, 467);
//
Пропускати через себе. Вони знали, що після того, як
переправа прийме всіх, перейдуть по гулкому настилу й вони,
і лише після того буде запалено бікфордів шнур (Олесь Гончар,
II, 1959, 286); Відчинилася кріпосна брама і прийняла
сміляків, яких переслідували, прокинувшись, запорожці
(Олександр Довженко, I, 1958, 246).
Нехай (хай, бодай) тебе (вас) земля не прийме;
Бодай (щоб) тебе земля не прийняла — уживається як
найтяжчий проклін. Нехай земля не прийме вас
[бандерівців], прокляті! (Максим Рильський, Мости, 1948, 96); «А
бодай тебе земля не прийняла, а щоб тебе вода вивергнула..»,
— прокльони, до яких удавалася жінка, приводячи
Карпа до тями (Юрій Яновський, Мир, 1956, 233); Нехай (хай)
мене [свята] земля прийме — уживається як присяга
для підтвердження правдивості чого-небудь сказаного.
— Нехай я, де стою, там і провалюся! Хай мене свята
земля прийме, коли неправда!.. — присягався Лушня
(Панас Мирний, I, 1949, 313); Прийми боже (господи) мою
душу (мене) [до себе]; Прийми мене (моє грішне тіло)
[сира] земля (вода, море і т. ін.) — уживається для
вираження крайнього відчаю, небажання жити. Серед
ставу Мовчки опинилась [Катря]. «Прийми, боже,
мою душу, А ти — моє тіло!» Шубовсть в воду!..
(Тарас Шевченко, I, 1963, 38); «Господи милосердний! Або
мене прийми до себе, або нехай вона [Параска] згине!»
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 9); — Земля ж моя, земля сиренькая,
Мати ж моя рідненькая, Прийняла ж ти отця й неньку,
Прийми й мене, молоденьку (Павло Чубинський, V, 1874, 359);
— Прийми, море, моє грішне тіло! Мокрина кинулась
до моря, неначе прудка коза (Нечуй-Левицький, II, 1956, 241);
[Сира] земля (могила) прийме (прийняла) кого — помре
(помер) хтось. Я к собі парубка велів позвать, І лагідно
почав його навчати, Що нас усіх земля прийме, як мати,
Що всім нам в ній по труді спочивать (Іван Франко, XIII, 1954,
284); Так прийняла його могила — Червоний орден біля
серця в нього (Леонід Первомайський, I, 1958, 76).
17. Забирати що-небудь звідкись. Подаючи страви
й приймаючи посуд, Малуша спочатку відчувала на собі
гострий погляд княгині Ольги, розуміла, що вона слідкує
за нею (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 84); [Любов (до
Ореста):] Поставте, будь ласка, тут; сю рослину можна
прийняти (Леся Українка, II, 1951, 35); Тихо в хаті. Не
шарудів сторінками Давид. Марія підійшла до нього —
спить він. Прийняла з грудей книжку, поклала на стіл
(Андрій Головко, II, 1957, 112);
// Відводити в інше місце, в
інший бік. Здається йому, що й бозя глядить на його, хоче
посваритись пальцем... він і прийме руку назад [від
хліба]... (Панас Мирний, I, 1949, 146); Обережно.. прийняв ногу
опришок... Камінь перевалився набік (Гнат Хоткевич, II, 1966,
204).
18. Допомагати при народженні (дитини або маляти
якої-небудь тварини). — Він кум мені, я в нього дитя
приймала... (Панас Мирний, IV, 1955, 233); — Пийте на
здоров'я, а новонародженого ми самі прийняли (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 525).
♦ Прийняти останній подих чий — бути присутнім
при чиїйсь смерті. [Марина:] Ой мій таточку! ..не
я бачила твій останній погляд, не я прийняла останній
твій подих!.. (Марко Кропивницький, V, 1959, 547).