ПРИКА́ЖЧИЦЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до прикажчик 1, 2. Кінські голови і прикажчицькі морди вже сновигали попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок: — Гей, люди! Економія вже пише контракти! (Михайло Стельмах, I, 1962, 186); Вчився [Валерик] тільки на високі бали, краще за всіх отих своєкоштних ябедників, прикажчицьких синків (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 75).