в означеннях
Тлумачення, значення слова «приказний»:

ПРИКА́ЗНИЙ, а, е, іст. Прикм. до приказ 1. В першій половині XVII ст. приказна система управління в Російській державі розвивалась далі, а разом з нею зміцнювалася самодержавна влада царя (Історія УРСР, I, 1953, 214);
//  Який служив у приказі. Коваль тим часом вліз у багнюку, обійшов з усіх боків карету, під низ заглянув, позбирав каламарі та пера, приказним дякам віддав (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 140); Притик звертає особливу увагу на змальовані в повісті картини хабарництва і свавілля приказних дяків Московської Русі XVII ст. (Радянське літературознавство, 8, 1965, 52);
//  у знач. ім. приказний, ного, чол. Той, хто служив у приказі. А там приказні, що охочі самі грошики лупити, а тутечка вони б що-небудь дали, що хоч би постояти біля Галочки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 315).
 Приказний крючок, зневажл. — чиновник, писар приказу. Приказні крючки попервах дуже охоче хапали Омелькові грошики (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 516).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 632.

Коментарі (0)