ПРИКАЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКАЗАТИ, ажу, ажеш, док.
1. Казати яку-небудь приказку, слова
якоїсь пісні відповідно до ситуації, події. Гості
приказували, бажаючи Семенові та Мотрі і з води, і з роси
повну торбу всякого добра (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 44); — От
сам оженишся, тоді й побачиш... — Еге, на сирій землі.
Яку тій пісні співається, що «взяв собі паняночку — в
чистім полі земляночку», — приказував Марко на
прощання (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 266); — Коли так, то нам
вінець, ділу кінець, а богу слава, — приказав Зануда з
покутя (Нечуй-Левицький, III, 1956, 346); — Та там як скаже
[Андрій], як прикаже, як тупне, та як ухопить мою Химку
на «польки», так, ну, як ото вихор..! (Остап Вишня, I, 1956, 18);
// тільки недок. Говорити що-небудь, супроводжуючи
якусь дію. Білі зуби рвали вкриті філоксерою корінці,
котрі Маріора несито ковтала, приказуючи в одно:
— Хай же я вмру від тої зарази... (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
217); — А руки! Руки як держиш! — і продовжуючи
стукати старого по голові стеком, приказував
[хорунжий] в такт ударам: — По швах! По швах! По швах!
(Іван Багмут, Опов., 1959, 21); * Образно. Чути, як гупає
бубон, приказує гармошка (Юрій Яновський, I, 1958, 54);
// тільки недок. Плачучи, промовляти що-небудь. Ридає
[Чайчиха], ридає так, господи! Та тільки приказує:
«Ой, світе мій, світе мій милий, світе мій красний!»
(Марко Вовчок, I, 1955, 271); Христя теж не стримала сліз.
Але не приказувала, як мати, — тільки глибоко
відхлипувала та судорожно здригалась, тамуючи в собі тяжкий
біль (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 41);
// тільки недок.
Говорити що-небудь час від часу, ні до кого не
звертаючись. Мати було так приказує: хвала богу, сина
оженила; хвала богу, невістки дождала [діждала] (Ганна Барвінок,
Опов.., 1902, 203); Молодиці позгортували руки та
важко зітхали, приказуючи: — Ой боже наш, боже наш!
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 330); — їстимемо яблучка,
їстимемо, — приказував він, — стежачи за дружною,
організованою працею (Олесь Донченко, I, 1956, 67).
2. заст., розм. Те саме, що наказувати 1. — Добре, скажу йому [батькові], щоб віддавав мене за тебе, як і мати приказувала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 258); — Не дуже натискуй! Спокійно! — приказував Степан Якович (Олесь Донченко, V, 1957, 444); Всі взялися до обіду, бо Марина приказала: — Будем їсти, а для їх [них] заставлю в піч (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 257); Старий не відповів лікареві, тільки зятеві приказав: — Заведи, Іване, коні до стайні і сам іди до свого дому! (Осип Маковей, Вибр., 1954, 340).