ПРИХІ́ДЕЦЬ, рідко ПРИХО́ДЕЦЬ, дця, чол., розм.
1. Той, хто прийшов, приїхав звідки-небудь. Мале й собі хотіло привітати прихідця слідом за матір'ю, але ще не вміло вимовляти як слід усіх звуків (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 29); — Здорові були! — сказав другий приходець (Олександр Довженко, I, 1958, 229).
2. Прийшла, немісцева людина. Буржуазні історики і археологи.. прагнули і прагнуть принизити величезне історичне значення слов'ян, змальовуючи їх як пізніх прихідців у Європу (Історія УРСР, I, 1953, 29).