ПРИХОДИТИСЯ, диться, недок., ПРИЙТИСЯ, прийдеться, док.
1. до кого — чого. Повністю
відповідати кому-, чому-небудь за певними ознаками; підходити,
пасувати. — Дак ти ж спершу оженись! —
пожартував Зінько. — Коли ж ні одна не приходиться до мене!
Одна проти мене дуже висока, а проти другої я дуже
довгий (Борис Грінченко, II, 1963, 348); Прийдеться ниточка до
клубочка (Номис, 1864, № 4090); Все приміряв [чоловік]
то той, то другий ключ, поти не знайшовся
такий, що якраз прийшовся (Панас Мирний, III, 1954, 166);
// Підходити кому-небудь за розміром. Василь сам
про себе лаяв одежу, що на його вже не приходилася
та чимало і зносилася (Панас Мирний, IV, 1955, 117);
[Зіля:] Ану, придіньте [приміряйте] калоші, чи
прийдуться? (Степан Васильченко, III, 1960, 123); Костюм Петимка хоч
виглядав довгим і бахматим на Маркові, але загалом
прийшовся (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 180);
//
Стосуватися або зачіпати когось (своїм змістом, спрямуванням
і т. ін.). Давня се байка, здається, Все ж вона вічно
нова — І як до кого прийдеться, Серце тому розбива!
(Леся Українка, IV, 1954, 87).
До слова прийшлося — трапилася нагода сказати
що-небудь у зв'язку з темою розмови, якимсь
висловленням, на додаток до сказаного раніше і т. ін. За
вечерею розмови точилися всякі, а далі якось до слова
прийшлося — похвалився Андрійко, які ковзани в подарунок
на свято прислав Павлушці вчителевому дядько його з
міста (Андрій Головко, II, 1957, 215); — Та я хіба що?
— заїкуючись, виправдувався знічений Харитон. —
Хіба ж я проти? То тільки до слова прийшлося. Язик
не туди повернувся, казавши... (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 49);
Прийтися до лиця — пасувати, личити. [Слідчий:]
Що це значить? Ви зблідли? Злякались? Залиште!
Переляк вам так само прийшовсь до лиця, як тюремникам
жаль (Олександр Левада, Драми.., 1967, 6); Прийтися до пари —
підійти один одному. — Будемо ж добре та й добре
гуляти на весіллі! Нехай господь парує, коли собі прийшлись
до пари! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 265); Приходитися
(прийтися) до смаку (душі, серця, вподоби, по душі, по серцю
і т. ін.) кому — подобатися. Життя [міське] ще менше
приходилось йому до смаку (Іван Франко, III, 1950, 180); Став
Чіпка підпасичем. І — диво! згодився відразу... Робота
прийшлась йому до душі (Панас Мирний, I, 1949, 149); Випили
[гості] й варенухи. Посмакували. По душі прийшлась
(Данило Мордовець, I, 1958, 166); І Чайці, і Соколову майор Савченко
відразу ж прийшовся до серця (Вадим Собко, Запорука..,
1952, 36); Не до вподоби невістка Парасці з першого
дня прийшлася (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 221).
2. Розміщуватися на якомусь місці, перев. на одному
рівні з чимсь. Саме проти дверей над столом,
обставленим лавами-ліжками, приходиться фреска, що
ілюструє міф про Адоніса та Венеру (Леся Українка, II, 1951,
385); Повісив він [кат] на шию дівчині невеличку дощечку.
Дощечка якраз прийшлася на грудях (Панас Мирний, I, 1954,
46);
// Влучати по кому-, чому-небудь (перев. про не
зовсім точно розрахований удар і т. ін.). Руський
дружинник розмахнувся мечем, але не поцілив Ростислава —
удар прийшовся по коневі, і кінь осів (Антон Хижняк, Д.
Галицький, 1958, 513).
3. на що. Збігатися в часі з чим-небудь, випадати на час якоїсь події, на якийсь період і т. ін. Якось не можна пам'ятати завжди, яке число старого стиля [стилю] приходиться на [да]ний день, та ще за 5 днів наперед (Леся Українка, V, 1956, 430); А що обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 405); Останній день Оксаниної служби прийшовся саме на святки (Любов Яновська, Тв., 1959, 46).
4. Припадати на кого-небудь, діставатися комусь (внаслідок розподілу і т. ін.). — Десять тисяч землі в самого Варуна, а нам на село на п'ятсот дворів у половину менш приходиться (Іван Микитенко, II, 1957, 76); — Будуть, будуть ділити. Вам більше прийдеться, бо ви безземельні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 43); На трудодень у нас минулого року прийшлося по шість кіло зернових, по півтора кіло картоплі, по півкіло соняха (Юрій Яновський, V, 1959, 160).
5. кому, безос. Зазнавати чогось (важкого,
неприємного і т. ін.); діставатися кому-небудь. Як їй не
скрутно іноді приходилося, часом і Яків гримне — де швендяє,
часом і невістка прийме, мов холодною водою обдасть, —
дарма (Панас Мирний, IV, 1955, 68); Найгірше Олені
приходилося зимою, коли майже кожен день чулося від дочки:
— Мамо, в мене горло болить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 26);
Йому притьмом прийшлось так, як співають у пісні:
«Чомусь мені, братці, горілка не п'ється» (Пантелеймон Куліш,
Вибр., 1969, 95); — Як трудно прийдеться, піщани
допоможуть, а може, й Глибока Долина. Це ж яка
сила! (Андрій Головко, II, 1957, 312);
// Вимагати великих
затрат енергії, коштів і т. ін.; коштувати, обходитися.
В неї вже й тройко дітей було.. На Хіврину думку,
вже б і годі їх, бо важко вони їй приходились, ції діти
(Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 112); У великому магазині не були б
прийняли тої роботи, — там і без неї стільки
шиття, — а коли б і прийняли, то надто дорого прийшлась
би панні та ласка (Леся Українка, III, 1952, 473); Скрутно
прийшлася година голодна: 3 осені хліб купували (Іван Манжура,
Тв., 1955, 54);
// Бути доведеним до якогось стану
(перев. важкого, розпачливого). — Переночувать ось та
насилу-насилу впросивсь: і до плачу приходилось. Так-то
без грошей! (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 48).
6. безос., з інфін. Мати нагоду, можливість; траплятися. — Діду, — а там, де замчище, є луна? — спитав Івась уголос. — Не знаю, не приходилось чути (Панас Мирний, I, 1954, 180); [Сербин:] А Мар'яна.. таки гарна! І між нашими сербинками не приходилось бачить таких (Степан Васильченко, III, 1960, 24); Я вже готова багато витерпіти, аби тільки побачити Париж! Ви знаєте, що мені так і не прийшлось бути в Парижі; я так жалувала! (Леся Українка, III, 1952, 523); Старий зітхнув і тихіше додав: — Ну, вже тепер тобі, синку, дома ночувати не прийдеться (Михайло Стельмах, II, 1962, 31).
7. безос., з інфін., також з віддієслівним ім. У
зв'язку з певними обставинами бути змушеним робити
що-небудь, діяти певним чином або зазнавати
чогось; доводитися. Не будь її [надії] — певно, не було б того
горя, яке часом приходиться переживати (Панас Мирний, IV,
1955, 214); Не одному школяреві після гарячого вчинку
приходилося прогулюватись на гору по тих східцях і
вертатись звідтіль через який час, зовсім прохолонувши
(Степан Васильченко, I, 1959, 175); Любий дядьку!.. Певно ж там [у
клініці] прийдеться місяців добрих зо три пролежати,
то вже краще зимою лежати, ніж літом (Леся Українка, V,
1956, 31); — Прийдуть до нього селяни — зерна
позичить, меду на кутю дасть, а прийдеться до віддачі —
десяту шкуру здере... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 43);
// тільки
док. Вийти, трапитися якимсь чином. — Будь ласкава,
тітко, не сердься на мене і вибачай, що так з тобою
прийшлося... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 190); Прийшлося-таки
так, що й про неї люди згадали! (Панас Мирний, IV, 1955,
251).
♦ Приходиться (прийшлося, прийдеться) до діла —
треба діяти, робити щось. От наші критики не такі
лицарі і коли приходиться до діла, то ставлять в одну
лінію і поетів і поетес (Леся Українка, V, 1956, 126); Маруся
шаблею так розмахувала, мов проворний козак, а як
прийшлось до діла, то вона краще всіх воювала (Українські народні казки, 1951, 156); — Цілий рік трубили про ту
кукурудзу, а як до діла прийшлося, то всі по кущах!.. (Василь Кучер,
Трудна любов, 1960, 271); Як (коли) приходиться
(прийшлося, прийдеться) до чого — якщо треба. Треба,
щоб і ми любили один одного, як брата, у нужді
помагали, один від одного біду відводили і коли до чого
приходиться, один за одного страждали і біду терпіли
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 121); Спитаєшся пня й колоди, як
прийдеться до чого (Номис, 1864, № 9782).
8. тільки недок., безос. Годитися, подобати, личити. [Грицько:] А матері отак судити та гнівом карати свою дочку не приходиться (Панас Мирний, V, 1955, 237); Олексій, як треба, зараз скочив, поклонився [офіцерові].. та й хотів.. відійти, бо не приходилося мужикові рівнятися з його благородієм (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 316); [Лукерія Степановна:] Чи приходиться ж у будень вештатись з ранку до вечора, коли не біля річки, то десь по степу або по селу?.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 293).