в означеннях
Тлумачення, значення слова «приходитися»:

ПРИХОДИТИСЯ, диться, недок., ПРИЙТИСЯ, прийдеться, док.

1. до кого — чого. Повністю відповідати кому-, чому-небудь за певними ознаками; підходити, пасувати. — Дак ти ж спершу оженись! — пожартував Зінько. — Коли ж ні одна не приходиться до мене! Одна проти мене дуже висока, а проти другої я дуже довгий (Борис Грінченко, II, 1963, 348); Прийдеться ниточка до клубочка (Номис, 1864, № 4090); Все приміряв [чоловік] то той, то другий ключ, поти не знайшовся такий, що якраз прийшовся (Панас Мирний, III, 1954, 166);
//  Підходити кому-небудь за розміром. Василь сам про себе лаяв одежу, що на його вже не приходилася та чимало і зносилася (Панас Мирний, IV, 1955, 117); [Зіля:] Ану, придіньте [приміряйте] калоші, чи прийдуться? (Степан Васильченко, III, 1960, 123); Костюм Петимка хоч виглядав довгим і бахматим на Маркові, але загалом прийшовся (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 180);
//  Стосуватися або зачіпати когось (своїм змістом, спрямуванням і т. ін.). Давня се байка, здається, Все ж вона вічно нова — І як до кого прийдеться, Серце тому розбива! (Леся Українка, IV, 1954, 87).
 До слова прийшлося — трапилася нагода сказати що-небудь у зв'язку з темою розмови, якимсь висловленням, на додаток до сказаного раніше і т. ін. За вечерею розмови точилися всякі, а далі якось до слова прийшлося — похвалився Андрійко, які ковзани в подарунок на свято прислав Павлушці вчителевому дядько його з міста (Андрій Головко, II, 1957, 215); — Та я хіба що? — заїкуючись, виправдувався знічений Харитон. — Хіба ж я проти? То тільки до слова прийшлося. Язик не туди повернувся, казавши... (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 49); Прийтися до лиця — пасувати, личити. [Слідчий:] Що це значить? Ви зблідли? Злякались? Залиште! Переляк вам так само прийшовсь до лиця, як тюремникам жаль (Олександр Левада, Драми.., 1967, 6); Прийтися до пари — підійти один одному. — Будемо ж добре та й добре гуляти на весіллі! Нехай господь парує, коли собі прийшлись до пари! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 265); Приходитися (прийтися) до смаку (душі, серця, вподоби, по душі, по серцю і т. ін.) кому — подобатися. Життя [міське] ще менше приходилось йому до смаку (Іван Франко, III, 1950, 180); Став Чіпка підпасичем. І — диво! згодився відразу... Робота прийшлась йому до душі (Панас Мирний, I, 1949, 149); Випили [гості] й варенухи. Посмакували. По душі прийшлась (Данило Мордовець, I, 1958, 166); І Чайці, і Соколову майор Савченко відразу ж прийшовся до серця (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 36); Не до вподоби невістка Парасці з першого дня прийшлася (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 221).

2. Розміщуватися на якомусь місці, перев. на одному рівні з чимсь. Саме проти дверей над столом, обставленим лавами-ліжками, приходиться фреска, що ілюструє міф про Адоніса та Венеру (Леся Українка, II, 1951, 385); Повісив він [кат] на шию дівчині невеличку дощечку. Дощечка якраз прийшлася на грудях (Панас Мирний, I, 1954, 46);
//  Влучати по кому-, чому-небудь (перев. про не зовсім точно розрахований удар і т. ін.). Руський дружинник розмахнувся мечем, але не поцілив Ростислава — удар прийшовся по коневі, і кінь осів (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 513).

3. на що. Збігатися в часі з чим-небудь, випадати на час якоїсь події, на якийсь період і т. ін. Якось не можна пам'ятати завжди, яке число старого стиля [стилю] приходиться на [да]ний день, та ще за 5 днів наперед (Леся Українка, V, 1956, 430); А що обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 405); Останній день Оксаниної служби прийшовся саме на святки (Любов Яновська, Тв., 1959, 46).

4. Припадати на кого-небудь, діставатися комусь (внаслідок розподілу і т. ін.). — Десять тисяч землі в самого Варуна, а нам на село на п'ятсот дворів у половину менш приходиться (Іван Микитенко, II, 1957, 76); — Будуть, будуть ділити. Вам більше прийдеться, бо ви безземельні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 43); На трудодень у нас минулого року прийшлося по шість кіло зернових, по півтора кіло картоплі, по півкіло соняха (Юрій Яновський, V, 1959, 160).

5. кому, безос. Зазнавати чогось (важкого, неприємного і т. ін.); діставатися кому-небудь. Як їй не скрутно іноді приходилося, часом і Яків гримне — де швендяє, часом і невістка прийме, мов холодною водою обдасть, — дарма (Панас Мирний, IV, 1955, 68); Найгірше Олені приходилося зимою, коли майже кожен день чулося від дочки: — Мамо, в мене горло болить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 26); Йому притьмом прийшлось так, як співають у пісні: «Чомусь мені, братці, горілка не п'ється» (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 95); — Як трудно прийдеться, піщани допоможуть, а може, й Глибока Долина. Це ж яка сила! (Андрій Головко, II, 1957, 312);
//  Вимагати великих затрат енергії, коштів і т. ін.; коштувати, обходитися. В неї вже й тройко дітей було.. На Хіврину думку, вже б і годі їх, бо важко вони їй приходились, ції діти (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 112); У великому магазині не були б прийняли тої роботи, — там і без неї стільки шиття, — а коли б і прийняли, то надто дорого прийшлась би панні та ласка (Леся Українка, III, 1952, 473); Скрутно прийшлася година голодна: 3 осені хліб купували (Іван Манжура, Тв., 1955, 54);
//  Бути доведеним до якогось стану (перев. важкого, розпачливого). — Переночувать ось та насилу-насилу впросивсь: і до плачу приходилось. Так-то без грошей! (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 48).

6. безос., з інфін. Мати нагоду, можливість; траплятися. — Діду, — а там, де замчище, є луна? — спитав Івась уголос. — Не знаю, не приходилось чути (Панас Мирний, I, 1954, 180); [Сербин:] А Мар'яна.. таки гарна! І між нашими сербинками не приходилось бачить таких (Степан Васильченко, III, 1960, 24); Я вже готова багато витерпіти, аби тільки побачити Париж! Ви знаєте, що мені так і не прийшлось бути в Парижі; я так жалувала! (Леся Українка, III, 1952, 523); Старий зітхнув і тихіше додав: — Ну, вже тепер тобі, синку, дома ночувати не прийдеться (Михайло Стельмах, II, 1962, 31).

7. безос., з інфін., також з віддієслівним ім. У зв'язку з певними обставинами бути змушеним робити що-небудь, діяти певним чином або зазнавати чогось; доводитися. Не будь її [надії] — певно, не було б того горя, яке часом приходиться переживати (Панас Мирний, IV, 1955, 214); Не одному школяреві після гарячого вчинку приходилося прогулюватись на гору по тих східцях і вертатись звідтіль через який час, зовсім прохолонувши (Степан Васильченко, I, 1959, 175); Любий дядьку!.. Певно ж там [у клініці] прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом (Леся Українка, V, 1956, 31); — Прийдуть до нього селяни — зерна позичить, меду на кутю дасть, а прийдеться до віддачі — десяту шкуру здере... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 43);
//  тільки док. Вийти, трапитися якимсь чином. — Будь ласкава, тітко, не сердься на мене і вибачай, що так з тобою прийшлося... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 190); Прийшлося-таки так, що й про неї люди згадали! (Панас Мирний, IV, 1955, 251).
Приходиться (прийшлося, прийдеться) до діла — треба діяти, робити щось. От наші критики не такі лицарі і коли приходиться до діла, то ставлять в одну лінію і поетів і поетес (Леся Українка, V, 1956, 126); Маруся шаблею так розмахувала, мов проворний козак, а як прийшлось до діла, то вона краще всіх воювала (Українські народні казки, 1951, 156); — Цілий рік трубили про ту кукурудзу, а як до діла прийшлося, то всі по кущах!.. (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 271); Як (коли) приходиться (прийшлося, прийдеться) до чого — якщо треба. Треба, щоб і ми любили один одного, як брата, у нужді помагали, один від одного біду відводили і коли до чого приходиться, один за одного страждали і біду терпіли (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 121); Спитаєшся пня й колоди, як прийдеться до чого (Номис, 1864, № 9782).

8. тільки недок., безос. Годитися, подобати, личити. [Грицько:] А матері отак судити та гнівом карати свою дочку не приходиться (Панас Мирний, V, 1955, 237); Олексій, як треба, зараз скочив, поклонився [офіцерові].. та й хотів.. відійти, бо не приходилося мужикові рівнятися з його благородієм (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 316); [Лукерія Степановна:] Чи приходиться ж у будень вештатись з ранку до вечора, коли не біля річки, то десь по степу або по селу?.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 293).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 88.

Коментарі (0)