ПРИХО́ЖИЙ, а, е, розм.
1. Який прийшов звідкись;
немісцевий, чужий. Прихожі люди, припадаючи
коліньми на камінь, нахилялись і пили воду (Нечуй-Левицький, I, 1956,
197);
// у знач. ім. прихожий, жого, чол. Той, хто прийшов
звідкись; немісцева, чужа людина;
// Який прийшов
куди-небудь, до когось;
// у знач. ім. прихожий, жого, чол.
Те саме, що відвідувач. Двоє дверей [в хатині] проводили
прихожого — одні в світлицю, другі в кухню (Панас Мирний,
I, 1954, 205); — А, добрий день, докторе! — скрикнув
прихильно пан з великою бородою і, не встаючи з крісла,
простяг прихожому свою руку на привітання (Іван Франко, IV,
1950, 171).
2. Який є передпокоєм. Треба було перейти батькову
спальню, що заразом служила їдальнею, і середній,
прихожий покій (Іван Франко, III, 1950, 460);
// у знач. ім. прихожа,
жої, жін. Те саме, що передпокій 1. Перша кімната буде
прихожа; друга — прийомна, третя — зала (Нечуй-Левицький,
I, 1956, 161); У прихожій було п'ять окремих
електричних лічильників (Остап Вишня, I, 1956, 114).