ПРИКЛАДАТИ, аю, аєш, недок., ПРИКЛАСТИ, аду, адеш, док., перех.
1. Приставляти що-небудь
впритул до чогось; притуляти. Журба.. прикладає
бінокль до очей, бачить її, бачить біля плеча
характерну родимку (Григорій Епік, Тв., 1958, 537); Поруч із великою
діркою він продрав ще одну маленьку й приклав до неї око
(Петро Панч, II, 1956, 182); Їй було душно, .. і вона
прикладала руку до шибки, щоб, нахолодивши, приложити до
лиця (Панас Мирний, IV, 1955, 133);
// Щільно притуляти
що-небудь до тіла на тривалий час з лікувальною
метою, іноді прив'язуючи. — Я його вилікую. Треба
компрес на голову. До п'ят землі прикласти (Олесь Донченко, VI,
1957, 10); Гошка тепер лежав на персидському м'якому
диванчику і прикладав до голови горілчані компреси (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 394); Прикладати п'явки;
// чим. Кладучи
що-небудь зверху на щось, притискати. Не лише пан,
пані і всі слуги позасипляли, як би їм хто каменем голову
приклав, але навіть пси та й сторожа.. запала у
глибокий сон (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 178).
Прикладати (прикласти) пальця, іст. — замість
підпису залишати слід на папері від пальця, вмоченого в
чорнило. Мов до причастя, схиляючи голови, люди
підходили до приговору,.. ставили хрестик чи прикладали
пальця і полегшено зітхали, неначе після важкої роботи
(Михайло Стельмах, I, 1962, 627); Прикладати (прикласти)
печатку (печать) — те саме, що Ставити (поставити) печатку
(див. поставити); Прикладати (прикласти) руку до
кашкета (шапки і т. ін.): а) відповідним жестом вітати
кого-небудь або прощатися з кимсь (перев. у військових).
— Дві пари білизни, дводенний запас харчів. Явка без
запізнень. Можете йти. Дорош приклав руку до
картуза, зробив поворот і пішов до дверей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
196); б) відповідним жестом виражати пошану в
певних ситуаціях (перев. у військових). Раптом
він [поліцай] встав, приклав руку до кепі й застиг так
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 402); Той .. послужливо приклав до
шапки руку і трохи нахилився із сідла, готовий слухати,
що йому скажуть (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 463).
♦ Хоч до рани прикладай (приклади) кого — про
людину добру, з лагідною вдачею або про людину, що
удає з себе добру, лагідну. Став Панкратій Семенович
таким запобігливо-солоденьким, таким м'якеньким, що
хоч до рани прикладай (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 173);
Такий любий отой Василь, хоч до рани приклади його
(Мирослав Ірчан, II, 1958, 264).
2. Кладучи, додавати що-небудь до чогось. От маю
Вас просити .. відіслати Гладиловичеві осю картку
віршів, що тута прикладаю (Леся Українка, V, 1956, 44); Семениха
сидить на скорчених під себе ногах і прикладає до
ватри трісок (Марко Черемшина, Тв., 1960, 104); — Мій Семен
хазяйновитий, — сказав старий і забрав з тарілки удовині
гроші, приклав свої, кинув у капшук і оддав до рук
Семенові (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 172); Вони разом написали
листа, приклали до нього плівку з відбитком готового шва
і всі дані про зварювання (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952,
288);
// Доповнювати розповідь, пісню і т. ін. Не раз,
було, до деяких пісень прикладає Ганна слова про своє
горе (Нечуй-Левицький, I, 1956, 93); * Образно. Настя грала і
серця прикладала до гри, бо то ж він сам просив її грати
(Леся Українка, III, 1952, 588).
♦ Прикладати до жару (до печеного) вогню —
дошкуляти чим-небудь комусь, збільшуючи неприємність,
горе і т. ін. Якби Василь знав, що в ці роки коїлося в серці
Лукії, то співанкою не прикладав би до жару вогню
(Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 5); До лиха — та ще лихо; до
печеного — та ще вогню прикладають [люди]...
(Панас Мирний, III, 1954, 16).
3. у чому, до чого. Застосовувати що-небудь,
виконуючи або здійснюючи щось. — Що ж тепер робити
думаєте?.. — Не знаю й що. — Як! — знання свої
в житті прикладайте (Архип Тесленко, З книги життя, 1949,
127); Уявляю собі, як трудно такому видавцеві або
редакторові, напр., альманаху — прикласти той
принцип до діла (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 261);
Прийшовши на завод, вони хочуть прикласти їх [нові методи]
до всього, на що потрапляє їх погляд (Юрій Шовкопляс, Інженери,
1956, 161); — Ви подивіться — он у мене лежать книжки
і плани. Скільки хитрощів і вміння треба було мені
прикласти, щоб зібрати їх усіх докупи! (Юрій Яновський, II, 1958,
122).
♦ Ніяк голови (розуму, ума) не прикладу — не
можу здогадатися, зрозуміти. — Ніяк голови не прикладу,
де ти міг сало дістати? (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 161);
— І чого ви полізли до нас, ума не прикладу? У вас же
своя ланка, свої буряки (Василь Кучер, Трудна любов, 1960,
70); Прикладати (прикласти) силу (працю, руки
і т. ін.) — те саме, що Докладати (докласти) зусиль (сил,
рук, праці і т. ін.) (див. докладати). Молодим, гарячим
серцям було куди прикласти свою силу, енергію (Наука і життя,
10, 1958, 2); В стіжках стояло жито.., до котрого вони
[Карпо і Мотря] приклали більше праці, ніж батько та
мати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 294).
4. Знаходячи відповідність, пристосовувати що-небудь
до когось, чогось. «Моя жінка вільна розпоряджувати
своїм часом, як хоче», — говорив він бувало і широко
прикладав се правило до самого себе (Леся Українка, III, 1952,
592); Слово «безсмертя», яке ми частенько прикладаємо
до тих чи інших явищ мистецтва, — звичайно, лише
умовність (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 173); По
відношенню до давніх російських пам'яток критерій
«літературності», який застосовується до явищ нової
літератури, далеко не завжди можна прикласти (Радянське літературознавство,
З, 1957, 34); Не про все в сьогоднішній газеті вичитаєш.
А коли і вичитаєш або почуєш підходяще, то ще треба
до свого, сільського, прикласти (Семен Журахович, Дорога.., 1948,
164);
// до кого, розм. Стверджувати наявність близьких
стосунків з ким-небудь. [Марина:] Якось
непристойно: Никодим з двору і я з двору. Та ще той Франц там,
щоб не подумали, що я за ним, і так його до мене справді
прикладають (Карпенко-Карий, I, 1960, 455); Такий
неймовірний чоловік у мене, що до всякого мене прикладає
(Словник Грінченка).
5. також без додатка, діал. Говорити що-небудь
доречне в певній ситуації примовками, приказками і т. ін.
[Горпина:] Та й уміє ж [Гострохвостий] тобі
прикласти й приказати — незгірше, як наша Єфросина. Ще й
недавно познакомились з Єфросиною, а вже перейняли од
неї язичка... (Нечуй-Левицький, II, 1956, 499);
// Плачучи,
промовляти що-небудь. Дитина кричить у колисці, а вона собі
по коморі тужить та прикладає (Ганна Барвінок, Опов.., 1902,
111);
// зневажл. Вигадувати що-небудь на когось,
насміхаючись. «Невисока [дівчина], — каже [Хведір], —
худощока, на п'яті більмо, зашморгом дивиться, навзаводи
сміється, ноги — хоч палі бий, на шиї хоч обіддя гни», —
так як почне, як почне прикладати такого, що й
написати вже не можна, то так і покотишся з реготу (Гнат Хоткевич,
I, 1966, 76); [Іван:] От добре моєму побратимові
Семенові, що йому й на думку не спада женитись!
[Семен:] От чортів парубок, яке приклав! (Марко Кропивницький, I, 1958,
85);
// зневажл. Обзивати кого-небудь якось. «Рудий
шершень! Зизоока звірюка! Голомоза мацапура!» Звісно,
жінка, то вже до ладу прикладе... (Марко Вовчок, VI, 1956,
279); — Хоч я, по-вашому, й дура, хоч яке хочете ще
ймення прикладайте, я не озьму [візьму гроші]
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 298);
// кому. Вигадувати яке-небудь
пестливе ім'я або якесь прізвисько на когось. Пилипко
її справді втішив. Не було тих любих назвів [назв],
щоб вона йому не прикладала (Панас Мирний, IV, 1955, 296);
Її чоловік.. любив прикладати смішні прізвища сусідам
(Нечуй-Левицький, III, 1956, 335).