в означеннях
Тлумачення, значення слова «прикладати»:

ПРИКЛАДАТИ, аю, аєш, недок., ПРИКЛАСТИ, аду, адеш, док., перех.

1. Приставляти що-небудь впритул до чогось; притуляти. Журба.. прикладає бінокль до очей, бачить її, бачить біля плеча характерну родимку (Григорій Епік, Тв., 1958, 537); Поруч із великою діркою він продрав ще одну маленьку й приклав до неї око (Петро Панч, II, 1956, 182); Їй було душно, .. і вона прикладала руку до шибки, щоб, нахолодивши, приложити до лиця (Панас Мирний, IV, 1955, 133);
//  Щільно притуляти що-небудь до тіла на тривалий час з лікувальною метою, іноді прив'язуючи. — Я його вилікую. Треба компрес на голову. До п'ят землі прикласти (Олесь Донченко, VI, 1957, 10); Гошка тепер лежав на персидському м'якому диванчику і прикладав до голови горілчані компреси (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 394); Прикладати п'явки;
//  чим. Кладучи що-небудь зверху на щось, притискати. Не лише пан, пані і всі слуги позасипляли, як би їм хто каменем голову приклав, але навіть пси та й сторожа.. запала у глибокий сон (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 178).
 Прикладати (прикласти) пальця, іст. — замість підпису залишати слід на папері від пальця, вмоченого в чорнило. Мов до причастя, схиляючи голови, люди підходили до приговору,.. ставили хрестик чи прикладали пальця і полегшено зітхали, неначе після важкої роботи (Михайло Стельмах, I, 1962, 627); Прикладати (прикласти) печатку (печать) — те саме, що Ставити (поставити) печатку (див. поставити); Прикладати (прикласти) руку до кашкета (шапки і т. ін.): а) відповідним жестом вітати кого-небудь або прощатися з кимсь (перев. у військових). — Дві пари білизни, дводенний запас харчів. Явка без запізнень. Можете йти. Дорош приклав руку до картуза, зробив поворот і пішов до дверей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 196); б) відповідним жестом виражати пошану в певних ситуаціях (перев. у військових). Раптом він [поліцай] встав, приклав руку до кепі й застиг так (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 402); Той .. послужливо приклав до шапки руку і трохи нахилився із сідла, готовий слухати, що йому скажуть (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 463).
Хоч до рани прикладай (приклади) кого — про людину добру, з лагідною вдачею або про людину, що удає з себе добру, лагідну. Став Панкратій Семенович таким запобігливо-солоденьким, таким м'якеньким, що хоч до рани прикладай (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 173); Такий любий отой Василь, хоч до рани приклади його (Мирослав Ірчан, II, 1958, 264).

2. Кладучи, додавати що-небудь до чогось. От маю Вас просити .. відіслати Гладиловичеві осю картку віршів, що тута прикладаю (Леся Українка, V, 1956, 44); Семениха сидить на скорчених під себе ногах і прикладає до ватри трісок (Марко Черемшина, Тв., 1960, 104); — Мій Семен хазяйновитий, — сказав старий і забрав з тарілки удовині гроші, приклав свої, кинув у капшук і оддав до рук Семенові (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 172); Вони разом написали листа, приклали до нього плівку з відбитком готового шва і всі дані про зварювання (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 288);
//  Доповнювати розповідь, пісню і т. ін. Не раз, було, до деяких пісень прикладає Ганна слова про своє горе (Нечуй-Левицький, I, 1956, 93);  * Образно. Настя грала і серця прикладала до гри, бо то ж він сам просив її грати (Леся Українка, III, 1952, 588).
Прикладати до жару (до печеного) вогню — дошкуляти чим-небудь комусь, збільшуючи неприємність, горе і т. ін. Якби Василь знав, що в ці роки коїлося в серці Лукії, то співанкою не прикладав би до жару вогню (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 5); До лиха — та ще лихо; до печеного — та ще вогню прикладають [люди]... (Панас Мирний, III, 1954, 16).

3. у чому, до чого. Застосовувати що-небудь, виконуючи або здійснюючи щось. — Що ж тепер робити думаєте?.. — Не знаю й що. — Як! — знання свої в житті прикладайте (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 127); Уявляю собі, як трудно такому видавцеві або редакторові, напр., альманаху — прикласти той принцип до діла (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 261); Прийшовши на завод, вони хочуть прикласти їх [нові методи] до всього, на що потрапляє їх погляд (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 161); — Ви подивіться — он у мене лежать книжки і плани. Скільки хитрощів і вміння треба було мені прикласти, щоб зібрати їх усіх докупи! (Юрій Яновський, II, 1958, 122).
Ніяк голови (розуму, ума) не прикладу — не можу здогадатися, зрозуміти. — Ніяк голови не прикладу, де ти міг сало дістати? (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 161); — І чого ви полізли до нас, ума не прикладу? У вас же своя ланка, свої буряки (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 70); Прикладати (прикласти) силу (працю, руки і т. ін.) — те саме, що Докладати (докласти) зусиль (сил, рук, праці і т. ін.) (див. докладати). Молодим, гарячим серцям було куди прикласти свою силу, енергію (Наука і життя, 10, 1958, 2); В стіжках стояло жито.., до котрого вони [Карпо і Мотря] приклали більше праці, ніж батько та мати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 294).

4. Знаходячи відповідність, пристосовувати що-небудь до когось, чогось. «Моя жінка вільна розпоряджувати своїм часом, як хоче», — говорив він бувало і широко прикладав се правило до самого себе (Леся Українка, III, 1952, 592); Слово «безсмертя», яке ми частенько прикладаємо до тих чи інших явищ мистецтва, — звичайно, лише умовність (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 173); По відношенню до давніх російських пам'яток критерій «літературності», який застосовується до явищ нової літератури, далеко не завжди можна прикласти (Радянське літературознавство, З, 1957, 34); Не про все в сьогоднішній газеті вичитаєш. А коли і вичитаєш або почуєш підходяще, то ще треба до свого, сільського, прикласти (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 164);
//  до кого, розм. Стверджувати наявність близьких стосунків з ким-небудь. [Марина:] Якось непристойно: Никодим з двору і я з двору. Та ще той Франц там, щоб не подумали, що я за ним, і так його до мене справді прикладають (Карпенко-Карий, I, 1960, 455); Такий неймовірний чоловік у мене, що до всякого мене прикладає (Словник Грінченка).

5. також без додатка, діал. Говорити що-небудь доречне в певній ситуації примовками, приказками і т. ін. [Горпина:] Та й уміє ж [Гострохвостий] тобі прикласти й приказати — незгірше, як наша Єфросина. Ще й недавно познакомились з Єфросиною, а вже перейняли од неї язичка... (Нечуй-Левицький, II, 1956, 499);
//  Плачучи, промовляти що-небудь. Дитина кричить у колисці, а вона собі по коморі тужить та прикладає (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 111);
//  зневажл. Вигадувати що-небудь на когось, насміхаючись. «Невисока [дівчина], — каже [Хведір], — худощока, на п'яті більмо, зашморгом дивиться, навзаводи сміється, ноги — хоч палі бий, на шиї хоч обіддя гни», — так як почне, як почне прикладати такого, що й написати вже не можна, то так і покотишся з реготу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 76); [Іван:] От добре моєму побратимові Семенові, що йому й на думку не спада женитись! [Семен:] От чортів парубок, яке приклав! (Марко Кропивницький, I, 1958, 85);
//  зневажл. Обзивати кого-небудь якось. «Рудий шершень! Зизоока звірюка! Голомоза мацапура!» Звісно, жінка, то вже до ладу прикладе... (Марко Вовчок, VI, 1956, 279); — Хоч я, по-вашому, й дура, хоч яке хочете ще ймення прикладайте, я не озьму [візьму гроші] (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 298);
//  кому. Вигадувати яке-небудь пестливе ім'я або якесь прізвисько на когось. Пилипко її справді втішив. Не було тих любих назвів [назв], щоб вона йому не прикладала (Панас Мирний, IV, 1955, 296); Її чоловік.. любив прикладати смішні прізвища сусідам (Нечуй-Левицький, III, 1956, 335).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 636.

Коментарі (0)