ПРИКМЕ́ТА, и, жін.
1. Те, що характеризує кого-,
що-небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість.
Всі згоджувалися, що тільки хвіст становить безперечну
прикмету відьми і лиш присутність або відсутність
його у Параскіци може покласти якийсь кінець справі
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 280); Одною з істотних прикмет
радянської літератури є її позитивний герой (Максим Рильський,
IX, 1962, 17); Маг Гаумата мав одну прикмету, за якою
його неважко було впізнати. За якусь провину свого часу
Кір наказав відрізати йому вуха (Наука і життя, 10, 1965, 14);
// тільки мн. Чийсь зовнішній вигляд. Урядові інстанції
в зашифрованій телеграмі інформували комісара про
можливий маршрут її подорожі, називали її прикмети
і в категоричній формі зобов'язували знешкодити
державного злочинця (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 103);
Ні прізвищ їхніх, ні навіть зовнішніх прикмет секретар
райкому не знав і не міг про них повідомити (Юрій Збанацький, Ліс.
красуня, 1955, 22);
// Властивість кого-, чого-небудь.
Її покинули дві прикмети, які, здавалося, становили
природні компоненти її крові: хитрість і
блискавичність орієнтації в будь-якій ситуації (Ірина Вільде, Сестри..,
1958, 402); Дзеркало мало якусь чарівну прикмету
залишати його в переконанні про деяку подібність між ним
і Наполеоном (Остап Вишня, I, 1956, 271).
2. Те, що свідчить про що-небудь; зовнішній вияв,
ознака чогось. — Дивіться по прикметах, чи не
згадається чого? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 70); На голові в неї
подекуди біліли ніби срібні нитки, і вона завсігди дуже
намащувала над чолом коси помадою, щоб затаїти ті перші
прикмети доходжалих літ (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 15);
Листа Вашого нарешті дістав. Він був у дорозі 8 день, 4 з
них у Києві, і дійшов до мене з ясними прикметами
перлюстрації. Кому це цікаво знати, які у Вас літературні
плани та як стоїть здоров'я — не відаю (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 451); Під полудень на горизонті знялась курява.
За всіма прикметами сюди йшло військо (Яків Качура, Вибр.,
1947, 219);
// Предметний доказ чого-небудь.
[Золотницький:] Поїдь у Січ, убий там його, привези мені
певні прикмети, тоді я тобі ще не один такий капшук
дам (Борис Грінченко, II, 1963, 547).
3. Основа передбачення чого-небудь. Прикмети були
погані. Становий, здається, незадоволений був з того,
що взяв, і хоч запевняв, що не допустить погрому, але
йому вірили мало (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 174); «На ранній
ріллі — пшениця, а на пізній — метлиця», повчав досвід
поколінь, відбитий у прикметах і приказках (Зінаїда Тулуб,
Людолови, II, 1957, 180); Навколо місяця лисячим
хутром тремтить неширокий круг — на дощ показує. То
чому ж тоді на погоду сюрчить цвіркун? Від прикмет,
які він щоденно чує од старших, Левко переходить до
солодких дитячих мрій (Михайло Стельмах, II, 1962, 124); Іноді
можна завбачати зміну погоди на найближчий час по
деяких місцевих прикметах і ознаках (Фізична географія, 5,
1956, 95);
// За народним повір'ям — те, що є
передвістям чого-небудь. [Ганна (з короваєм в руках):] Це
вже, кумо, прикмета: як коровай росте, то так і талан
молодих ростиме! (Марко Кропивницький, II, 1958, 59); За народними
прикметами для людини, якій перейшли дорогу з
повними відрами, це було щасливою ознакою (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 195); Кажуть, високосний рік —
нещастя... Я не вірю у прикмети ці! (Іван Нехода, Чудесний
сад, 1962, 84).
4. розм. Предмет, зображення, мітка, які вказують
на що-небудь; знак. На те літо Криницю святили, На
самого маковія, І дуб посадили На прикмету проїзжачим
[проїжджим] (Тарас Шевченко, II, 1953, 56); На всьому, було,
прикмети покладає [невістка]. Сама не дасть, ще й
доглядається, щоб і я не взяла (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 225);
Погано він учинив, що не зробив ніякої прикмети на
тому місці, де вода тече, а тепер як його поночі знайдеш?
(Борис Грінченко, I, 1963, 416).
♦ Бути на прикметі у кого: а) бути об'єктом чиєїсь
уваги, чиїхсь інтересів, планів. [Охрим:] Чи ти підеш
за мене, чи, може, у тебе сякий другий на прикметі?
(Марко Кропивницький, I, 1958, 149); — Не журіться, ми вам коня
добудемо, — на ходу заспокоював Блаженко свого командира.
— Хаєцький казав, що в нього є десь на прикметі...
(Олесь Гончар, I, 1954, 78); б) бути об'єктом спостереження
внаслідок підозри в чому-небудь. — Ти людей бунтуєш! —
визвіривсь [Петро Глива] на мене. — Демократ! Забастовщик..
Ти-и вже давно на прикметі в нас (Архип Тесленко, З книги
життя, 1949, 69); Мати на прикметі — те саме, що Мати
на оці в), г) (див. око 1). — Жаль, — сказав він по паузі, —
жаль. Особливо цього Вакуленка. З нього був би
неабиякий наводчик. Я мав його на прикметі (Олесь Гончар, I, 1954,
144); Микола, замість панського лану, вийшов на своє
поле; він стрівся з людьми і тих намовив жати своє
жито.. Од того часу пан мав на прикметі Миколу й звав його
бунтарем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 185).