Словник української мови

ПРИКМІЧАТИ, аю, аєш, недок., ПРИКМІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех., діал. Помічати. Він давно почав прикмічати, що син не поважає ні його, ні матері,.. цурається їх при людях (Нечуй-Левицький, I, 1956, 189); Зовсім Хівря не хотіла їх [наймитів] призводити, так якось просто все розкаже й сама не прикмітить як (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 101);
//  Помітивши, запам'ятовувати; примічати. — Прикмічай же, моя мати, який сон присниться (Павло Чубинський, V, 1874, 720).