ПРИКОЛИСУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКОЛИСАТИ, приколишу, приколишеш і рідко приколисаю, приколисаєш і ПРИКОЛИХАТИ, приколишу, приколишеш і рідко приколихаю, приколихаєш, док., перех. Те саме, що заколисувати. — То з космосу листи нашій Тоні йдуть, — жартує Демидиха розвеселившись. — Хто ж хоч він? — Це, мабуть, той, що по радіо Тоню вітав, — приколисуючи дитину, сказала Корнісва молодиця (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 17); Скрутився [Віталій] клубочком, зіщулився, схилився їй на руки, і ласка до нього росте, і це почуття до нього гріє і її саму. Якби ж можна отак, щоб приколихати його, а прокинеться — вже ночі нема (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 249).