ПРИКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИКУВА́ТИСЯ і рідко ПРИКУ́ТИСЯ, уюся, уєшся, док.
1. Приєднуватися до чого-небудь унаслідок кування. * У порівняннях. Коли вже раз попався, — Наче в пастку бідна миш, — То сиди, мов прикувався, Не рушай, мовчи та диш (Леся Українка, II, 1951, 274).
2. тільки 3 ос. у сполуч. із сл. очі, погляд, перен. Зосереджувати свій погляд на кому-, чому-небудь. Коли звернулися [очі Сави] раз на що і прикувалися на хвильку до чого, почали миготіти в холодному, мов сталь, блиску (Ольга Кобилянська, II, 1956, 34); Його очі прикулися до лівої половини Шевчукових грудей (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 325).