в означеннях
Тлумачення, значення слова «прикро»:

ПРИКРО. Присл. до прикрий. — Бачите, я не смію робити того, що вам прикро, а ви... (Леся Українка, III, 1952, 702); Матросам робилося прикро, що вони й досі стоять без діла в морі, далеко від рідних берегів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 49); На душі в неї було тоскно і прикро (Яків Баш, Вибр., 1948, 50); Іноді вона поводиться з ним аж надто прикро (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 20); Діденко тільки гірко зітхнув і так прикро шарпнув одного німця за пояс, що той клацнув зубами, як коняка (Юрій Яновський, I, 1958, 290); Катерина побігла. Пробігши кілька метрів, прикро спинилась (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 161); Пилинко не спав, лежав тихо; широко розкриті очі напрямилися в куток печі, він ними й не змильне [змигне], так дивиться прикро (Панас Мирний, IV, 1955, 292);
//  заст. Дуже. Управа, перелічивши всі вчинки волосного старшини, прикро наказувала, щоб надалі цього не було (Борис Грінченко, I, 1963, 330); Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла (Словник Грінченка); Узявсь прикро до ковальства (Словник Грінченка);
//  заст. Зовсім, цілком. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 650.

Коментарі (0)