Словник української мови

ПРИКУПОВУВАТИ, ую, уєш, ПРИКУПЛЯТИ, яю, яєш і ПРИКУПАТИ, аю, аєш, недок., ПРИКУПИТИ, куплю, купиш; мн. прикуплять; док., перех. і без додатка. Купувати що-небудь на додаток до чогось. — Їжте, гостоньки, їжте, любі! Ми.. на базарі не прикуповуємо. Живемо колгоспом — дай боже всякому! (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 18); — Здружуються вони [пани] і починають жити ще в кращих будинках, прикупають села, прибільшують собі повагу (Марко Вовчок, I, 1955, 379); [Денис:] Худоби у нас, слава господові, вдоволь [удосталь], хіба ще думаєш прикупити? (Марко Кропивницький, II, 1958, 458); Шкода, забув [Русевич] цього разу прикупити нових пластинок, така запаморочена голова була (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 158).
♦ Лиха прикупивши — з труднощами. Жили тепер, лиха прикупивши, — доїдали останні крихти (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 99); Перший раз ледве зібрав [Іван] людей.. Та все ж, лиха прикупивши, зібрав якось кілька чоловік (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 358).