в означеннях
Тлумачення, значення слова «прикутий»:

ПРИКУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикути. Року 1908-го славетний російський художник Рєпін намалював ілюстрацію до Шевченкової поеми «Кавказ», де зобразив прикутого до скелі Прометея (Максим Рильський, III, 1956, 250);
//  прикуто, безос. присудк. сл. Береза затужила — прикуто [комуніста] ланцюгами, його росою вмила (Іван Гончаренко, Вибр., 1957, 27).
 Стати (зупинитися і т. ін.) наче (мов, як і т. ін.) прикутий (прикута) [до місця і т. ін.] — стати нерухомо. І враз він знову зупинився наче прикутий до місця (Олесь Донченко, II, 1956, 41); Стояти (сидіти) наче (мов, як і т. ін.) прикутий (прикута) [до місця і т. ін.] — стояти або сидіти нерухомо. Дідушок сидів немов прикутий до місця, не можучи видобути з себе й слова (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 129).
Мов (наче, як і т. ін.) прикутий (прикута) до ганебного стовпа (на позорищі) — зганьблений. Я мовчки все приймала. Чим мала я розбить тяжкі докори ці? Мов на позорищі прикута я стояла, І краска сорому горіла на лиці... (Леся Українка, I, 1951, 109); Він, перший суворовець, який не мав жодного стягнення, який звик до пошани, до слави, тепер стояв як прикутий до ганебного стовпа (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 71).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 652.

Коментарі (0)