в означеннях
Тлумачення, значення слова «прикидати»:

ПРИКИДА́ТИ 1, аю, аєш, недок., ПРИКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. Кидаючи що-небудь, покривати когось, щось. Єрмілов тепер знадвору закриває вихід, прикидає дошку снігом (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 199); Когут важко зітхнув, накрив яму лядою, прикидав соломою, гноєм і, сторожко озираючись, пішов до хати (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 292); Хтось приготував собі місце для сну, намостив під кущем тонкого гілля і прикидав його травою й листям (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 266);
//  безос. Землею прикидало нас, як мерців, передчасно (Леонід Первомайський, I, 1958, 324);
//  Падаючи, покривати що-небудь (про сніг). Гузириха боялася, щоб сніг не прикидав картоплі, й спішила її викопати (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 84);
//  Покриваючи кого-, що-небудь чимсь, приховувати. — Стала я відмагатися, а він і слухати не хоче, вже тягне з зятем лантухи десь із-за хліва. «Оце, каже, прикидай, хай перележить. Мірчуком не зобиджу, знаю, що в тебе тепер їдаком у хаті прибавилось» (Олесь Гончар, II, 1959, 150);
//  розм. Робити покрівлю наспіх, недбало. Становив Мартин хату довго, дуже довго, — аж три-чотири літа: одного літа присохи постановив, крокви положив, стіни заплів, прикидав на зиму так-сяк соломою (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 355).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 632.

Коментарі (0)

ПРИКИДА́ТИ 2, аю, аєш, недок., ПРИКИ́НУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Кидаючи, додавати чого-небудь. Гей, браття опришки, долийте горівки, До ватри прикиньте ще дров (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 68).

2. розм. Давати що-небудь на додаток до того, що віддається або продається. — До городів я прикидав ще сотню рублів — не брали? ..Подавай назад городи! (Панас Мирний, III, 1954, 309); — Дає [новий хазяїн] донесхочу пійла [собакам] з обметиці та висівок, та ще й на другу потраву прикидає по шматочку м'яса (Нечуй-Левицький, III, 1956, 298); — Чого ж то так? — спитав неприхильно Денис. — І гроші йому позич, та ще й бариша з свого заробітку прикинь! (Борис Грінченко, II, 1963, 321); — А хто ж у нас на доброму чорноземі парою оре? Чи мишей до неї будете припрягати? — Коли ви на них ласі — дамо! — Давайте! — сміється Дорохтей. — А до них ще прикиньте пару воликів (Михайло Стельмах, I, 1962, 319);
//  Втручатися в розмову, вставляти слова, репліки і т. ін. Говорити він не вмів і лиш коли-не-коли натужно прикидав своє слово (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 94); — Хто його знає... коли б часом громада не передумала, — прикинула Прокоповичка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 71).

3. розм. Відмовлятися від чого-небудь купленого, замовленого, знайшовши для цього причину. Так він-то позвав Кузьму Трохимовича та й поєднав його, щоб списав йому салдата [солдата].. «А буде яка хвальш [фальш], прикину, — каже, — тобі» (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 7); Отак людям купувати! ..Я набрала, а вона й не схотіла брати, а мені прикинула: не таке каже (Словник Грінченка);
//  Залишати кого-небудь на чийсь догляд, чиєсь утримання. Син його Яків, в якого померла дружина, прикинув йому малого онука і цілими днями пропадав то в кузні, де працював молотобойцем, то в ревкомі біля Івана Лихопоснка (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 632.

Коментарі (0)

ПРИКИДАТИ 3, аю, аєш, недок., ПРИКИНУТИ, ну, цеш, док., перех. і неперех. Зважуючи, міряючи, підраховуючи, визначати кількість чого-небудь. Питаю: «Може ще хоч з п'ятачок треба доплатити, бо пані усе життє [життя] наше посписувала, то воно важкувате». Прикине на вагу поштмейстер: «Нічого, бабусю, більше не треба!» (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 490); — А сідай, товаришу рахівник, до столу, та прикинемо на папері, що ми маємо (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 317);
//  Визначати кількість, розмір чого-небудь приблизно. Снайпер прикидає віддаль повнолицього місяця від землі (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 552); — Я прикинув з дружиною, що нове зниження цін дозволить нам економити в день до в крб. (Радянська Україна, 3.III 1949, 2);
//  Визначати що-небудь приблизно. Обходив він усі поля вподовж і впоперек, переміряв ступенями усі ниви, від межі до межі — все прикидав, де його нива, але не знайшов (Україна сміється, I, 1960, 8); Він походив по прогонах, подивився на роботу формувальних машин, прикинув, як це буде виходити, коли формувати на них частини статора (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 276);
//  Намічати приблизно що-небудь. Раніше закрійник на першій примірці прикидав, на другій уточнював, підганяв, а тут одразу ж точний крій (Робітнича газета, 26.V 1965, 2); — Я з охотою супроводжу вас, товаришу Мухтаров, до Уч-Каргала, де ми разом і зможемо прикинути варіанти місця будівельної контори, — запропонував Преображенський (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 131);
//  перен. Розмірковувати, думати, зважувати. Вона перебирала в пам'яті усіх парубків села — і багатих, і середніх, і навіть бідних, хоч довше зупинялась на багатих. Міркувала, прикидала, і все сподівалася (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 31); Сахно заздро поглянула на дідугана і, хоч була й сама щира спортсменка не з останніх, прикинула, що на кулаки вона з ним не визвалася б (Юрій Смолич, I, 1958, 46); — Ми там уже й між собою прикинули, що добре було б виступити тобі, жінці, за всіх за нас слово сказати (Олесь Гончар, II, 1959, 187).
 Прикидати (прикинути) в думці (в думках, у голові, в умі): а) підраховувати що-небудь усно. Вона мимохідь зазирнула всередину їхнього [бульдозеристів] вагончика, на їхні кубла холостяцькі. Видно, полічила ліжка і прикинула в умі, що далеко не на всіх вистачає навіть цих спартанських ліжок (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 79); б) визначати кількість чого-небудь приблизно. Омелян мимоволі прикидає в голові, скільки є грошей в калитці, і відсовує її до Терентія (Михайло Стельмах, I, 1962, 117); в) обдумуючи, визначати що-небудь. Дзелендзік.. прикидав собі в голові, як краще замінувати ту дорогу, щоб не пропустити жодного фашиста (Юрій Збанацький, Доля, 1961, 26); В саду Мічуріна він угледів великий бізнес, і вже навіть прикинув у думках усі можливості цього сміливого починання для фермерів Північних Штатів і Канади (Олександр Довженко, I, 1958, 404); г) розмірковувати, обдумувати що-небудь. Поза тим і сам [Лясота] придивлявся, прикидав у думці ті наслідки спостережень, розважав настрої козаківг старшин (Іван Ле, Наливайко, 1957, 196); Вигрівались [селяни] на нежаркому осонні і прикидали в думках, до чого братися тепер, з якого діла розпочинати своє трудне життя на великому згарищі війни (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 137); Прикидати (прикинути) на око — те саме, що Прикидати (прикинути) оком (див. око 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 633.

Коментарі (0)