ПРИЛА́ДДЯ, я, сер.
1. Збірн. до прилад 1, 2. Бутаков
разом із штурманом Поспєловим почав встановлювати
в штурманській рубці компаси, барометри, октанти,
барографи та різне інше мореплавське приладдя (Зінаїда Тулуб,
В степу.., 1964, 263); — Такелаж, — заговорив хазяїн
трамбака, — це слово означає всі як єсть на кораблі
приладдя для керування парусами (Юрій Яновський, II, 1958, 79);
Шевченко розклав на постелі малярське приладдя
(Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 245); Він був з голови до ніг
обвішаний різним рибальським приладдям (Наталя Забіла, Катруся..,
1955, 108); З дверей вийшла молода панночка,
винесла самовар і поставила на столі, де стояли стакани
й цеє приладдя до чаю та снідання (Нечуй-Левицький, IV, 1956,
309).
Наочне приладдя — те, що використовується для
показу під час навчання. Тяжко було працювати учителеві
в глухі царські часи, коли міністерство освіти дуже й
дуже мало відпускало коштів на книжки та на карти,
і особливо, на наочне приладдя (Павло Тичина, III, 1957, 131).
2. Предмет, що входить до складу якого-небудь
устаткування, спорядження. Необхідним приладдям кузні
було ковальське горно у вигляді жаровні, що служила
для розжарювання заліза перед куванням (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 414);
// Необхідний предмет при
виконанні певної дії. Вимагає [матрос] денатурату.
Зляканий хазяїн приносить його з усіма приладдями до
пиття: фільтром, хлібом, цукром і водою (Юрій Яновський, II,
1958, 34).