ПРИЛАЗИТИ, ажу, азиш і ПРИЛІЗАТИ, аю, аєш, недок., ПРИЛІЗТИ, зу, зеш, док.
1. Наближатися до
кого-, чого-небудь, плазуючи (про плазунів). Карпо
почав розказувати, як ящірки гублять хвости і як
потім прилазять за ними (Панас Мирний, I, 1954, 256);
//
Наближатися до кого-небудь, повзучи або рачки (про
людину). — Іди сюди. Сестра прилізла до брата (Панас Мирний,
I, 1954, 206).
2. розм. Приходити куди-небудь, до когось
(несхвально). — Ну, чого цей приліз? — скривився Джіафер,
видимо, нерадий (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 136); Пригладив я чуба;
всовуюсь до паламарки. А дід і не дивиться. Тільки
бубонить: — Ич... прилізла... куряча голова... (Іван Микитенко,
Повісті.., 1956, 52).
♦ Прилізти в голову (на пам'ять) — те саме, що
Забрести в голову (див. забрідати). В голову, дивись, то те,
то друге й прилізе (Панас Мирний, III, 1954, 184);
Сперечаємося, пригадуємо, що де вичитали, часом давно забуте
звідкись прилізе на пам'ять (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 466).