ПРИЛІПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЛІПИТИ, ліплю, ліпиш; мн. приліплять; док., перех.
1.
Прикріплювати що-небудь до чогось чимсь липким. Тарас
саме приліплював на стіни свого куреня шматки сірого
грубого паперу (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 35); Іван підбіг,
приклав портрет до стіни, а Каленик, пожувавши ще
трохи, вийняв хліб з рота і приліпив (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 196);
О. Артемій.. написав зверху на пакеті, що посилається
з Богуслава, приліпив марку (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 190);
// Прикріплювати що-небудь липке до чогось. Є в нього
на лівій щоці родиме п'ятенце [родима пляма] з копієчку
завбільшки, ніби хтось, граючись, шевської смоли
приліпив для розваги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 80);
// перен., розм.
Ненадійно поміщати що-небудь на чомусь; притуляти.
Шаула мимоволі зірвав шапку з голови, але тут же її й
накинув, не натягаючи на вуха, а лише приліпивши десь
на потилицю (Іван Ле, Наливайко, 1957, 113).
2. розм. Міцно приєднувати що-небудь до чогось якимсь способом. — А такий же гарний учитель був!.. Бувало, чи набійку, чи латку приліпить до чобота, — зубами не одірвеш! (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 57); — Все вже пропало. Відрізати скибу хліба можна, але приліпити її знову — трудно (Гнат Хоткевич, II, 1966, 175); * Образно. На кождого знайде [Гжехоткова] що сказати, кождому приліпить латку (Іван Франко, IV, 1950, 256).
3. перен., розм. Давати кому-небудь влучне прізвисько. Кличку «Корж» приліпили новоприбулому до коша парубку, який.. коржем скотився з крутої гори і, на здивування друзів, лишився живим (Наука і життя, 12, 1965, 28); — Звідки ви так швидко дізналися? — А через Радіомусія ж. — Що це за установа? — Не установа, а людина.. Це хлопці йому таку паличку [прізвисько] приліпили (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 26).