в означеннях
Тлумачення, значення слова «приліплюватися»:

ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ліплюся, ліпишся; мн. приліпляться; док.

1. Приклеюватися до чого-небудь;
//  Щільно приставати до чого-небудь. В покорі приліпивсь до землі мокрий, зруділий лист (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 249); Що воно за мара? Немовби тінь од дерева взяла та й відійшла. І немовби якась пляма до стіни приліпилася (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 349);
//  Притулятися до чого-небудь.

2. перен., розм. Улаштовуватися де-небудь (перев. незручно, ненадійно); примощуватися. З свистом від розмаху дужих крил проносились між деревами важкі тетеруки, приліплювались до міцних гілляк дерев, топтались незграбно, насторожено, поводячи товстими лискучими шиями (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 34); Вона ледве приліпилась між ними на полудрабку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 31); Він приліпився на самому вершечку каменя, ніби в сідлі, сперся руками на коліна і так завмер, зачарований морською стихією (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 4);
//  тільки 3 ос. тільки док., до чого, над чим, на чому. Бути розташованим на горі, над кручею і т. ін.; притулитися. Як радісно було, коли ми там одкривали милу блакитну квітку, що приліпилась до скелі, наче сіла на хвилину спочити (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 289); [Бабуся:] За містом, недалеко відсіль, невеликий аул над ущелиною приліпився (Олександр Левада, Драми.., 1967, 55); Церква приліпилася на стрімкій кручі, і тут, біля неї, ігумен будинок собі поставив (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 532);
//  тільки 3 ос., тільки док. Бути розташованим де-небудь, не займаючи багато місця; притулитися. У невеличкій кімнаті, очевидно переробленій з кухні, бо в куточку приліпилася плита, а з стіни стирчав водопровідний кран, посередині стояла примітивна прес-машина (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 123).

3. перен., розм. Закріплюватися за ким-небудь (про якусь несхвальну думку, прізвисько і т. ін.); прилипати. Дем'янко пішов на врубівку разом із батьком, до них приліпилося слово, помилково вжите в одній кореспонденції, — «брати Кривохижі» (Юрій Яновський, Мир, 1956, 261); Як приліпиться дражнилка, Не відстане років п'ять. Мов набридла бистра бджілка, Буде в'їдливо дзижчать (Платон Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 118).

4. перен., розм. Приставати до кого-небудь з розмовою, запитаннями і т. ін.; прилипати. Приліпився, як п'явка до тіла (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 168).

5. перен., розм. Виявлятися в кого-небудь (про інфекційну хворобу); приставати. — Тарасе! У тебе кашель? Він мені зовсім не подобається. Ти перевірявся? Розумієш, після запалення всяка дурниця може приліпитись (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 346).

6. тільки недок. Пас. до приліплювати. На будівельних майданчиках ніби й не було людей. Хтось там крутив хоботом крана, хтось там кричав на стіні, до якої приліплювались багатотонні плити, хтось копошився з кельмою (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 196).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 659.

Коментарі (0)