в означеннях
Тлумачення, значення слова «прилюдний»:

ПРИЛЮ́ДНИЙ, а, е.

1. Який відбувається, здійснюється, виявляється у присутності людей. Але за те бабуня сама пішла до Мартохи Білашихи і рішуче «поговорила» з нею, щоб вона.. не била Дарки, принаймні не доводила б до галасу і прилюдного бешкету (Леся Українка, III, 1952, 636); Йому подобалася ця юна пара. Хлопець сидить ніби аж трохи гнічений прилюдним сусідством з нею, з юною шкільною красунею (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 140); Гетьман розумів це прохання графині як прилюдний ляпас йому, другові дому і вояці (Іван Ле, Наливайко, 1957, 36);
//  Який відбувається, здійснюється з допуском сторонніх осіб; відкритий, гласний. Справа дійшла до прилюдного процесу, в якому на лаву підсудних сіли монахи-братчики (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 279); Новим утікачам увечері прилюдний допит учинив [Наливайко] (Іван Ле, Наливайко, 1957, 186);
//  Розрахований на ознайомлення сторонніми особами. Все, що ховалось на дні її душі, витягнули люди на прилюдний вид, обкинули поблажливим усміхом легковаження найдорожчий її скарб (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 210); Максим Перчин, прочитавши статтю Куцевича, зрозумів, що вона, власне, прилюдна відповідь його поглядам (Натан Рибак, Час, 1960, 491);
//  Признач. для публіки. В Києві єсть літературно-артистичне товариство,.. так в тому товаристві були прилюдні читання по-російськи і по-українськи (Леся Українка, V, 1956, 186).

2. Те саме, що громадський 2. Він [польський журналіст] мусить мати змогу кермувати човен прилюдної опінії раз направо, то знов наліво, як власне потрібно для національних інтересів (Іван Франко, IV, 1950, 165); Добірний смак і викінчення робіток без закиду звертали загальну увагу й заслужили на прилюдне признання в часописах (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 101); Це було 1914 року, коли царський уряд заборонив прилюдне святкування пам'яті поета [Т. Шевченка] (Максим Рильський, III, 1956, 250); Важливим засобом прилюдного визнання заслуг перед народом є урядові нагороди орденами, медалями, почесними грамотами, значками «Відмінник змагання» (Комуніст України, 9, 1967, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 662.

Коментарі (0)