в означеннях
Тлумачення, значення слова «прилинути»:

ПРИЛИНУТИ, ну, неш, док., поет.

1. Те саме, що прилетіти. Прилинуть, серце, журавлі, А в них на кожному крилі Дар сонця і тепла! (Максим Рильський, II, 1960, 288);
//  Плавно пересуваючись по воді, в повітрі, з'явитися, наблизитися. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, — Ясний день (Павло Тичина, I, 1957, 46);
//  у сполуч. із сл. вітер. Повіяти. [Таня:] Вітер із степу прилине, зашумить над нею [могилою] листом (Степан Васильченко, III, 1960, 127); Теплий вітер прилине — й, повна сонця й надій, оживе ця жоржина у жоржині новій (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 223);
//  Підступити відчутно в якусь частину тіла (про кров); приплинути. — Тітко! .. не плачте, тітко... ось хліб.. Семен стояв ні в сих ні в тих,.. не знаючи, чи залишитися тут, чи тікати... Кров прилинула йому до голови, в у шах зашуміло... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 99); — А над водою, як узяв я вас за щоку, як рідний батько, — що ви подумали тоді? — зашипів [інспектор] їй в самі очі. Кров прилинула Насті до лиця (Степан Васильченко, I, 1959, 224);  * Образно. Лист був від Лизогуба, — теплі, сердечні рядки, повні щирого співчуття й любові, гарячою хвилею прилинули до серця змученої людини (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 196);
//  Донестися, поширившись у просторі (про запахи, звуки і т. ін.). Звідкілясь прилинув розкішний запах трав (Гнат Хоткевич, II, 1966, 384); Прилинули з майстерень МТС два удари об залізну рейку (Юрій Смолич, День.., 1950, 25);
//  перен. Поширившись серед людей, дійти до кого-небудь (про ловину, звістку і т. ін.). Разом прилинула вість, наче той соловій голосистий (Іван Франко, XIII, 1954, 315); Як про горе моє прилине до вас поголоска, .. Знайте, кохані, тоді, що причина мойого [мого] вигнання — Вчинок незважений мій (Микола Зеров, Вибр., 1966, 335).

2. Прийти, приїхати куди-небудь, до когось. Прилинеш ти у холодочок, Тебе, мов кралю, посажу (Тарас Шевченко, II, 1953, 373); [Одарка:] Де ж це ти взявся? Звідки прилинув до своєї милої? (Марко Кропивницький, I, 1958, 60);
//  Прибути (про що-небудь). Є інший край, є інші трави, Є інший цвіт.. І інша дівчина докине Йому розмай, Коли прилинуть бригантини У новий край (Максим Рильський, I, 1960, 223); Одна зосталась Катерина... Крізь пил і грім важких доріг До неї часом лист прилине, Як білий голуб на поріг (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 392);
//  на що, до чого. Притулитися до чого-небудь. Забудь минулий біль. Прилинь мені на груди, ніхто так не любив і так любить не буде (Володимир Сосюра, II, 1958, 92); Дні і ночі [в Донбасі], тільки прилинь вухом до землі, почуєш в її глибинах металевий гуркіт (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 153).

3. перен. З'явитися (про думки, почуття, настрій і т. ін.). — Спасибі тобі, моє серце кохане, що ти нас вітаєш, — промовила Кайдашиха до Мотрі, і знову на її уста прилинув осміх (Нечуй-Левицький, II, 1956, 280); Так давно це було. Ніби вічність відтоді пройшла... Мов з дівочого сну, мені спомин прилине про тебе (Любов Забашта, Вибр., 1958, 20);
//  Наступити (про якийсь стан). Довго так лежить бідне хлоп'ятко, нерухоме, тремтяче від жаху, мокре від поту, аж тривожний сон, прилинувши, заспокоює нарешті змордовану офіру полохливості... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 154);
//  Настати (про пору року, доби). — Ждіте, ждіте, любі діти! Літо знов прилине (Леся Українка, I, 1951, 59); Зіллються і небо, і поле, і прилине вечірняя мить (Володимир Сосюра, I, 1957, 335);
//  Здійснитися (про щось очікуване). Ця рожева самостійність, Що Вам тільки мріє, Най хутчій до Вас прилине Й серце обігріє (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 435); Буде німецькому пануванню капут! Прилине знову воля на цю землю багатостраждальну, густо политу кров'ю (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 35).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 657.

Коментарі (0)