в означеннях
Тлумачення, значення слова «прилипати»:

ПРИЛИПАТИ, аю, аєш, недок., ПРИЛИПНУТИ, ну, неш, док.

1. Приставати до чого-небудь липкого; приклеюватися. Час від часу Василь підводив голову від тарілки і стежив за мухою. Чим більше намагалась вона відірватися, тим сильніше прилипала до паперу (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 176); Мед розлився по долівці; Опанас почав збирати черепки й босими ногами загрібати землю, щоб не було видно, та прилип, як муха (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 151);  * Образно. — Ну, не всім же і в Київ, — знизав Павло плечима. — Треба ж комусь і тут, засукавши рукава. — Ох, трудівник! — засміявсь Чумак. — І кого ти морочиш! Чи я не знаю. До дівочої спідниці прилип (Андрій Головко, II, 1957, 472);
//  Приставати до чого-небудь (про щось липке). Іти було важко, бо відтала земля прилипала до чобіт (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 280); Тепер ото і ящірку поров ним [ножем]; слизький жир лиснів на кінці, щось жовтогаряче прилипло до щербини (Панас Мирний, IV, 1955, 17);
//  Щільно прилягаючи до чого-небудь, триматися (про щось мокре). Сорочка була на цім [ньому] зовсім мокра і прилипала до тіла (Іван Франко, II, 1950, 197); Прибіг захеканий Марко, шапка на потилиці, рижий чуб прилип до лоба (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 359);
//  Чіплятися до чого-небудь (про щось легке). Жовтуватий клаптик паперу так прилип до стінки конверта, що довелося дмухнути на його краєчок, щоб нарешті видобути його (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 237); — Я, панночко, пір'ячко зняла, на кунтуші було прилипло (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 212).
Прилипає (прилипло) до рук (до руки) кому, чиєї — хто-небудь бере незароблене, краде щось. Саливон з Гнатом заправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед, олія, цукор, риба, сало, садовина, городина — все прилипає їм до рук, вже давно по них плаче тюрма (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 286); І чого Кобзарка, Серідко заповзялися так проти нього? Що там щось до його руки прилипло? (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 162).

2. перен., розм. Щільно притулятися до чого-небудь. Ми перебігаємо вулицю, прилипаємо до тину, затамувавши дух (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 7); Коли сутеніло, од вигону підкрадалась вона до крайнього гамазею й прилипала спиною до сірої стіни — в сірій хустці суконній домотканій, у сірій юпці (Андрій Головко, II, 1957, 172); Вона взяла Максима за руку і гаряче прилипла устами до його уст (Іван Франко, VI, 1951, 33); Марфа.. поправила її [ковдру] за спинкою дівчинки, що прилипла до материного теплого боку (Анатолій Хорунжий, Незакілч. політ, 1960, 42);
//  Пригортатися до кого-небудь. Вона прилипла до нього, мов ласиця, а її блискучі, майже дикі очі впилися жадібно в його блідаве, ніжне обличчя (Ольга Кобилянська, II, 1956, 81); Молода вродлива жінка впала йому на груди, прилипла, мов той вербовий листочок до дубової кладки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 276).

3. перен., розм. Виявляючи симпатію, приязнь, бути біля кого-небудь невідступно. Лука Чуплак, що підійшов до гурту, побачивши Хомашиного парубка,.. прилип до нього, як реп'ях до кожуха (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 96); Дівчина тим часом підійшла до полу, взяла на руки Надійку.. Дитина одразу, навіть і не опираючись, як то буває чужим, прилипла до неї. Так, на руках у тієї дівчини, Надійка й повечеряла, і заснула (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 81);
//  Приставати до кого-небудь з розмовою, запитаннями і т. ін. Дедалі їй ставало все тяжче одірвати мене од книжок. Скільки не зачіпала вона — я був німий і глухий, а коли прилипала вже дуже гаряче, я починав гомоніти на весь сад (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 27); [Рейдл:] Дякую за інтерв'ю, містер Терешко. [Терешко:] Аж упрів від цього інтерву. Прилип, як шевська смола до чобота (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 40);
//  тільки недок. Залицяючись, зачіпати кого-небудь настирливо. — Ти, бачиться, щось пильненько прилипала до пана Халявського? — Цур йому! І не згадуй за нього.. Умру, коли через тиждень не піду за пана сотника! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 207); [Пріська:] Хіба ви на те начальство, щоб прилипать до чужих жінок? (Марко Кропивницький, I, 1958, 511);
//  тільки док. Увійти у близькі стосунки з ким-небудь, закохатися, одружитися. — Гей, брате Богдане Чорногоре! — гукне знову старший. — Знаєш, що я тобі скажу? — І вже!.. Путнього не скажеш, прилипнувши до баби (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 81); — Так-то, Йване! Не засиджуйся коло матері та липни більш до нас, то, може, до кого й прилипнеш.., — сказала Мар'я (Нечуй-Левицький, II, 1956, 134).

4. перен., розм. Залишатися на місці непорушно. Встає [Хома] високий, лютий і йде в пшеницю, як в воду, а Андрій прилип до землі, неначе торішній зогнилий листок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 57); Обірветься камінчик униз — замре опришок. Посиплеться земля з-під ніг — прилипне на місці (Гнат Хоткевич, II, 1966, 246); — Роботу кидати серед білого дня? — Та я тебе так кину, що ти й прилипнеш отут (Василь Кучер, Трудна любов. 1960, 410);
//  Бути біля чого-небудь невідступно. Відтоді, як ешелон рушив з перону, біля одного з вікон прилип худорлявий пасажир. Він, здавалося, не чув гамірливих розмов (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 10); — Зайняти місця! За гармати хутчій! ..Прилипли наводчики до панорами (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 328);
//  Займаючись чим-небудь із захопленням, не розлучатися з об'єктом або місцем дії. Так прилип [дідусь] до свого моря, що навіть не мав часу приїхати на станцію нас зустріти (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 7); Хлопець прилип до книжки.
Прилипнути очима — пильно дивитися. [Бентлі:] Більше жодних коштовностей у вас там не було? [Фрау Мільх (розгублено мовчить). Бєлін (прилип до неї очима і ледве помітним рухом голови підказує їй відповідь)] (Ярослав Галан, I, 1960, 414); Сопливе книжки перегортає і, боже, боже, прилипло очима — читає! (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 69); Прилипнути серцем (душею) до чого — зжитися з чим-небудь, полюбити щось. Усім серцем і всею душею прилип був [Опанас] до своєї батьківщини, жив у ній думками і жив нею (Іван Франко, IV, 1950, 279); Серцем Микола вже прилип до свого острова (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 72).

5. перен., розм. Закріплюватися за ким-небудь (про якусь несхвальну думку, прізвисько і т. ін.). — Купа... — Замовчи! — гарикнув пан обозний, добре знаючи, яку силу має вимовлене при народі слово, ущипливе українське слово, котре прилипає до людини на віки вічні (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 40); Патер Гаудентій мав серед решти братії славу Якима-просторіки.. Почалась вона і прилипла до нього головно із-за преславного «місіонерського походу сам на сам» до Люблінської губернії для католицької пропаганди серед тамошніх уніатів (Іван Франко, II, 1950, 170); Брехня, казала колись мати, не прилипне (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 124); — Сонечко з'явилося!.. — весело вигукнув старий майстер, який перший на заводі назвав цим ім'ям Раїсу. З його легкої руки і прилипло оце прізвисько до дівчини (Панас Кочура, Родина.., 1962, 15);
//  Ставати чиєюсь характерною рисою. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 267).

6. перен., розм. Виявлятися у кого-небудь (про інфекційну хворобу); приставати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 657.

Коментарі (0)