ПРИМАНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИМАНИТИ, маню, маниш, док., перех.
1. Змушувати наближатися (рибу, птаха, звіра і т. ін.), застосовуючи якусь приманку. Було дітей до себе прикликає [Павло], пташок приманює — тішиться, як до його біжать, як линуть... (Марко Вовчок, I, 1955, 178); Я його [кота] вже й м'ясом приманював — нічого не допомогло (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 94); — Ти навіщо мою рибу приманюєш? — спитав хлопець (Олесь Донченко, VI, 1957, 264); Франка шелестом зерна у фартусі приманила довірливого Дончака [жеребця] (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 290).
2. Підкликати кого-небудь до себе. Баштанник
перед цим розказав мені казку про відьму, котра ловко
підробляла голоси під голоси матерів та батьків, і
таким робом приманювала до себе дітей і висмоктувала з
них кров (Збірник про Кропивницького, 1955, 19); [Риндичка:]
Так ото чую, щось няка на мого Рябка; «Ня, цю-цю!
Ня!..» Слухаю, аж то вона приманила його до себе
(Марко Кропивницький, I, 1958, 508); Прийшов під монастирську браму,
— виглядаю, викликаю — приманив до себе
худенького, бліденького, старенького служку (Марко Вовчок, VI, 1956,
252);
// Змушувати прибувати кого-небудь кудись,
приваблюючи чимсь. Оборав [Стадницький] своїми плугами
«пустівські поля», з яких селянство повтікало від
шляхти, й почав приманювати на них посполитих і
підсусідків дрібною даниною — двадцять злотих чиншу за рік
(Михайло Стельмах, I, 1962, 15); — Кого ти привів в наш садок?
Чи царівну, чи князівну, чи, може, приманив якусь
русалку? — питала цариця в сина (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 26);
* Образно. — Ні, це ти, моє золото, приманила долю
до нашої хати! Поки я сам жив, поти бідував (Нечуй-Левицький,
I, 1956, 159).
3. перев. недок. Привертати увагу, притягати до себе
своєю красою, принадністю. — Кращі, може, є від
тебе, — Одмовля чийсь голосок, — І приманюють до себе
Гарні очі і роток (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 232); Ниви з
конюшиною простиралися ген-ген, приманювали кождого де
себе (Ольга Кобилянська, II, 1956, 28); Під широко розложеними
галузями сосни цвіли розкиненими громадами сині та білі
фіалки, а солодкий їх запах приманював здалека (Наталія Кобринська,
Вибр., 1954, 84);
// Викликати появу кого-,
чого-небудь. Макові цвіти безмежні, одначе приманюють,
оп'яняють метеликів юрбу шумливу... (Уляна Кравченко,
Вибр., 1958, 290); Хіба знав він, ..що йому самому
доведеться копати не одну могилу для своїх бойових
товаришів і ховати їх навіть без салюту, щоб не
приманити ворога, який шниряє поблизу? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 203);
// Спокушати кого-небудь (про щось). Прилащиться
підлиза хоч до кого: Солодкії слова Приманюють
великого й малого (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 91); Чи тебе так
вчарували її чорні брови, чи тебе так приманили воли та
корови?! (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 119);
// Викликати
якийсь інтерес (про кого-, що-небудь). Ані люде, ані
їх чини не приманюють мене (Василь Стефаник, III, 1954, 199).
4. розм. Певними заходами викликати в кого-небудь почуття кохання, зваблювати. — Де ж я того чоловічого духу дістану? — журиться вдова. — Вдівець не трапляється, а жонатого приманювати бог не велить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 86).