ПРИМА́РА, и, жін.
1. Те, що приснилося,
примарилося. Орися несамовито скрикнула.. Скрик мов зовсім
розвіяв примари Орисині (Борис Грінченко, II, 1963, 141); Так дитячі
мрії грали Між примарами гарячки (Леся Українка, I, 1951,
154); Так, Палінуре, він [сон] лине до тебе, зловісні
примари Він насилає на зір твій... (Микола Зеров, Вибр., 1966,
244); Це був не сон, не примара, у стиснутих пальцях
правої руки він відчував згорнутий папірець, ще одну
тписку... (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 386); * У порівняннях.
Тимко лежить на спині, розкривши очі .., а перед ним
голубіє небо, небо і небо, і пливуть в нім видіння, недавно
бачені, пережиті серцем, болючі, хвилюючі, як
примари тривожних снів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 282);
// Щось
видумане, нереальне, несправжнє, плід фантазії. Він
[велет, який заснув] трохи ворухнеться, по тілу корчі
побіжать, уся земля здригнеться. Та не бояться
вороги, гадають: «Ет, примара...» (Леся Українка, I, 1951,
460); І все, наче в казці дитячій, збулося —
Дитинства примари і юності сни... (Леонід Первомайський, II, 1958, 407).
2. Те, що не відповідає справжньому уявленню про
дійсність; щось химерне, незвичайне, спотворена
дійсність. Та й усе життя отоді в Обухівці — не віриться,
що це була дійсність, а не привиділось у важкому
маячному сні. І то в ньому, в химерному світі примар —
він, Давид, тіпався, як у лихоманці (Андрій Головко, II, 1957,
179); Але як він опинився тут? Ні, це неможливо.
Це якась примара (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 191);
// Те, що
тільки здалося реальною дійсністю; ілюзія. Примара
порятунку ніби пожартувала над нами, мов уві сні
привидилась (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 182).
3. Тінь померлого в хворобливій уяві; нереальна,
вигадана істота з страхітливою зовнішністю; привид.
Люди бояться вночі кладовища, жаских казок і непевних
примар (Леся Українка, I, 1951, 249); — Чого, Парасю, не
заснеш? — Якась примара, ненько, бродить; Що
покладешся, що здрімнеш, — Вона підступе, не відходить,
Одно шепоче: відчини! (Павло Грабовський, I, 1959, 445); * Образно.
Ми множили в наступі силу удару, І нас вороги
зупинить не могли. Примари замучених з Бабйого
[Бабиного] яру Вставали й дорогами нашими йшли (Леонід Первомайський,
II, 1958, 414); * У порівняннях. Світанкова імла огортає
чотири постаті, що віддаляються від хати по білому
піску, і п'яту, яка заклякла біля ліщинових ворітець
чорною примарою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 191);
// Про людину,
яка своєю зовнішністю, одягом нагадує страхітливу
істоту. З сіней старої хати виткнулась якась примара,
є полинялій плахті, з розпатланою косою (Степан Васильченко, II,
1959, 332); Опасистий грек висовувався з ятки і закликав
білі примари в фередже, кидаючи на прилавок строкаті
постави шовку (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 218);
//
Невиразні обриси чого-небудь, тіні, що нагадують
страхітливу істоту. Темно. Ліс. Якісь примари... Ні
тропи, ані шляху... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 95); Вартовий,
Мармурові колони. І огні над примарами веж (Володимир Сосюра, I,
1957, 87); Пара ходить по воді. З неї формуються
дивні примари (Юрій Яновський, I, 1958, 175).
4. Неминуча загроза чого-небудь. Думав, що голод,
нещастя та щоденна примара смерті вбили в них
[в'язнях фашистської тюрми] живу, невгамовну душу, а вона
жива (Юрій Збанацький, вдина, 1959, 182); Примара оточення,
загроза бути відрізаними все густіше нависала над цим
краєм (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 161); * У порівняннях. Нам
відомі брудні імена, за якими стоять батареї, з ким
бреде, як примара, війна по Малайї, В'єтнаму, Кореї
(Микола Упеник, Вітчизна.., 1951, 84);
// Те, що тяжить над ким-,
чим-небудь. Примара страшного сирітства все життя
тривожила душу поета [Т. Шевченка] (Петро Колесник,
Безсмертний Кобзар, 1961, 12); Гриць протирає очі, заплющує
їх. А страшна пелена з очей не спадає. Жахлива примара
сліпоти не зникає годину (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 91);
* Образно. [Микита:] О, якби міг позбутись я
примар, Які за мною йдуть слідом з докором! (Іван Кочерга, П'єси,
1951, 73); * У порівняннях. Страшними примарами постали
перед очима зобов'язання за предмети, які він ніколи
не бачив, якісь векселі, яких він ніколи не підписував
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 198).