в означеннях
Тлумачення, значення слова «примеркати»:

ПРИМЕРКАТИ, ає, недок., ПРИМЕРКНУТИ і ПРИМЕРКТИ, кне; мин. ч. примерк, ла, ло; док.

1. Втрачати яскравість; тьмяніти. Поснули [Чіпка та Лушня] вже тоді, як.. на темному небі примеркали зорі (Панас Мирний, II, 1954, 210); Снідали в мовчанні. За вікном тьмяно народжувався світанок, примеркали, жовтішали вогні свічок (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 101); Місяць примерк, і під темним наметом кучерявих шапок дубини було темно (Любов Яновська, I, 1959, 354);  * Образно. Міри нема її [материному] щастю, як полю колгоспному краю, Він же [первісток] крізь хмарку запони місячком їй видасться. То просіяє, всміхнувшись, то знову ледь-ледь примеркає... (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 72);
//  Пригасати. На кожному ліхтарному та телеграфному стовпі, скрапуючи гарячою смолою на брук, спалахували й примеркали, і знову спалахували, щоб знову примеркнути — смолоскипи (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 468);
//  у сполуч. із сл. очі, погляд. Втрачати блиск, жвавість. Ріка мелодій грала, клекотіла, І він [диригент] палав, як невичерпна сила, — Та враз почувся смерті строгий стук. Але побачив лиш один із зали, Як очі чародія примеркали, Як паличку він випустив із рук (Максим Рильський, II, 1960, 157);
//  Втрачати чіткі обриси, барви; затьмарюватися. Вже кури сплять. До теплого порога Злетілись мухи. Примерка дорога (Василь Мисик, Верховіття, 1963, 88);
//  перен. Втрачати силу свого вияву, значення; слабшати. [Джонатан:] І що ж? Вони [мрії] не зникли? [Річард:] Ні, ще не зникли, хоч примеркли трохи (Леся Українка, III, 1952, 43); Спадщина геніального поета [Т. Шевченка] не тільки не примеркла — вона дедалі пишніше розгоряється, осяваючи весь світ (Максим Рильський, III, 1956, 254).

2. безос. Починати смеркати. Уже примеркало. Худоба йшла з череди (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 93); Примеркло. Над темним лісом виходила вечірня зоря (Степан Васильченко, II, 1959, 333).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 668.

Коментарі (0)