в означеннях
Тлумачення, значення слова «примітка»:

ПРИ́МІТКА, и, жін., діал. Прикмета. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер (Словник Грінченка); Подивиться [баба], які примітки на небі: чи ясні зірки — то то вже на мороз; чи моргають — то на вітер; чи з вухами місяць — то вже на люту зиму (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 28).
Брати (взяти) в примітку — помічати. Співав пташка, і ніхто Не взяв її в примітку! (Микола Костомаров, I, 1967, 60); [Бути] в примітку кому — те саме, що Бути в приміту (див. приміта). Устане ясне сонце і зайде, і знову устане, а Прісьці і не в примітку (Словник Грінченка); Христя придивилася. Знайома хода, одежа трохи в примітку, а парубок наче незнайомий (Панас Мирний, III, 1954, 112).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 675.

Коментарі (0)

ПРИМІ́ТКА, и, жін.

1. Короткий запис, що є поясненням до якогось тексту. Я хочу сказати про один прийом, який гостро й категорично засуджує К. І. Чуковський: примітки в самому тексті (Максим Рильський, III, 1956, 114); Переклад як переклад, але всіх обурили примітки до тексту (Петро Колесник, Терен.., 1959, 344).

2. Додаток до якого-небудь твору, що містить у собі пояснення до нього або відомості про його автора. Прикро вдарили нас у Вашій примітці до статті Лук[іяновича] слова про те, що Драгоманов «смертельно хорий» (Леся Українка, V, 1956, 177); Знаючи, що тогочасний російський читач з творчістю Франка був майже не знайомий, Грабовський у примітці до перекладу подає стислу характеристику життя і творчості письменника (Літературна Україна, 20.V 1966, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 675.

Коментарі (0)