ПРИМХЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Якому властиві несподівані,
нічим не обґрунтовані бажання, свавільні вигадки,
дивацтва; якому важко догодити. П'ять довгих років
старанно й сумлінно прислуговував він пану Бжеському,
гнувся, терпів грубі жарти і знущання примхливого
пана (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 4); Невірно зображують
Івана Володимировича оті, що малюють його сердитим,
примхливим дідуганом (Олесь Гончар, М. Братусь, 1951, 23);
До заміжжя це була винятково скромна, соромлива
і мрійлива дівчина.. Але по заміжжі наче переродилась:
стала свавільна й примхлива (Яків Баш, Надія, 1960, 53);
Андрій ріс балуваним і примхливим хлопчиськом (Дмитро Ткач,
Плем'я.., 1961, 167);
// Який відзначаються
безпідставністю. Шура намагалася вгадати серед цих численних
слідів Юрасеву ступню. Сама сміялася з свого
примхливого бажання і все-таки шукала... (Олесь Гончар, I, 1954, 166);
// Який виражає незадоволення, вередливість, примху.
Стадницький подумав, сліпо поглянув на людей, закусив
примхливі, з вигнутою ниточкою болю уста, й ще нижче
нагнувшись над столом, красиво вивів своє прізвище
(Михайло Стельмах, I, 1962, 629); Перед очима парубка, мов
якесь дивне диво, постала одразу золотоволоса дівчина
з своєю примхливою, трохи наївною усмішкою (Спиридон Добровольський,
Очаківський розмир, 1965, 195).
2. перен. Який вимагає особливих умов життя,
відзначається певними уподобаннями (про тварин). Не
вдається поки що переселити лише байкальського омуля. Ця
примхлива риба не хоче міняти чисту воду Байкалу
ні на яку іншу (Вечірній Київ, 2.X 1968, 4);
// Який вимагає
особливих умов для росту (про рослини). Молодий
дубок примхливий — він не терпить самотності...
(Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 106); Чомусь вважається, що
гречка — примхлива і маловрожайна культура (Василь Минко,
Повна чаша, 1950, 12);
// Який відзначається особливими
властивостями, потребує особливих умов при
використанні. Скло — примхливий, трудомісткий, але вдячний
матеріал (Вечірній Київ, 10.VII 1968, 4).
3. перен. Який відзначається несподіваними змінами,
поворотами у своїх виявах. Тася стрімголов кинулась
у примхливе й кипуче життя, яке стає основою
існування багатьох недалекоглядних жінок (Любомир Дмитерко, Розлука,
1957, 66); До недавнього часу труд хлібороба був у
тяжкій залежності від примхливої природи (Максим Рильський, III,
1956, 27); Я за любов твою примхливу не заплачу тобі
нічим, крім ледве чутного мотиву, крім щирих слів
моїх і рим (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 47);
// Який
відзначається несподіваними змінами у своєму стані. Треба
було поспішити, щоб переплисти сердите й примхливе
еосепи Каспійське море, поки не припинилась навігація
(Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 211); Бурхливі й примхливі гірські
ріки (Робітнича газета, 26.X 1965, 1);
// Який відзначається
незвичними, несподіваними змінами в інтервалах (про
ритм), несподіваними поєднаннями звуків (про мелодію).
Енергійно, на примхливому ритмі струнної групи
вступає головна тема [симфонії] (Мистецтво, 1, 1959, 27).
4. перен. Який відзначається несподіваними формами; вигадливий. Напроти Ніни сиділа якась молода дівчина в полотняній сукні, помережаній примхливою вишивкою (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 19); За Орською брамою дорога простяглася вздовж примхливих вигинів Уралу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 85).