ПРИМУЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, розм.
1. Трохи намучити.
2. Замучити. — Ох, був і я колись таким вигадчиком, поки літа не приборкали та проклята неволя не примучила! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 81).
ПРИМУЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, розм.
1. Трохи намучити.
2. Замучити. — Ох, був і я колись таким вигадчиком, поки літа не приборкали та проклята неволя не примучила! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 81).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 683.