ПРИМУДРЯ́ТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ПРИМУДРИ́ТИСЯ, рюся, ришся, док., у сполуч. з інфін.
1. Знаходити спосіб здійснювати що-небудь у складних умовах. Він примудряється заснути навіть навстоячки, в присутності людей (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 158); Вася примудрявся хапатися за корму і відпочивати кілька секунд (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 136); Немов на ствердження моєї думки, Коваль таки примудрився і просунув голову (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 225).
2. Додумавшись до створення чого-небудь незвичного, здійснювати це. Винахідливий власник диліжансів примудрився поділити карету на чотири класи (Наука і життя, 7, 1967, 46); На будинку, де ліхтар, Зовсім невеличку, — «Тут живе ветеринар» — Причепив [Кока] табличку. Примудривсь ще наліпить Бронзову оздобу... (Степан Олійник, Вибр., 1959, 258); Він примудрився фарбувати мішковину в різні кольори і шити з неї штани й тужурки (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 15).