ПРИМУДРУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех. і неперех.,
розм. Мудро придумати що-небудь. [1-й голос:]
Так от же він примудрував так хитро, В таку містину
ворогів загнав, Що легко там було їх подолати (Володимир Самійленко,
II, 1958, 70);
// Те саме, що примудрятися. — Дивно, як
вони примудрували почепити його [прапор] вночі!
— промовив Гаврило Клумак (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954,
144).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 682.