ПРИМИРЕ́НЕЦЬ, нця, чол.
1. політ. Той, хто прагне примирити класові суперечності; прибічник примиренства.
2. розм. Той, хто примиряється з чим-небудь. Іван Антонович [командир роти] іншим разом нізащо не поступився б своїм мінометником.. Проте на цей раз Іван Антонович, посів позицію примиренця. — Якщо Ясногорська виявила в нього медичні здібності, то що ж вдієш... хай (Олесь Гончар, I, 1954, 194).