ПРИМИ́РЕННЯ, я, сер.
1. Дія та її результат за значенням примирити, примиритися 1. — Я пропонував би панству ще комісію, яка має вести процедуру примирення, — порадив пан Адам Кисіль (Яків Качура, II, 1958, 452); Примирення з хозарами не принесло Амбалові спокою (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 71).
2. Стан за значенням примиритися. Входять Оля і Вася
в стані ліричного примирення (Іван Микитенко, I, 1957, 352); І
безнадійний, покірний сум, примирення з усім на світі
прочувалися в його рівному голосі (Зінаїда Тулуб, В степу..,
1964, 106); Борис, помічаючи зовнішнє примирення
Жанни, торжествував (Микола Ю. Тарновський, Як на ..ниві, 1958, 42).
Піти на примирення — погодитися примиритися.
Молодий Горняк волів піти на примирення, бо знав, що з
Жменяками жарти кінчаються погано (Михайло Томчаній,
Жменяки, 1964, 211).
3. Злагода. Накричавши і налаявши, Марко Лукич підходив потім сам до ображеного, навіть коли це був зовсім незначний робітник сцени, підходив з ласкавим словом примирення (Збірник про Кропивницького, 1955, 279); [Цупович (рахує гроші, потім говорить тоном примирення):] Сподіваюся, сер, ви будете задоволені з мене (Василь Еллан, I, 1960, 393); Служитель церкви зустрів його ні співчутливою жалістю, ні словами примирення з «волею всевишнього» (Олександр Довженко, I, 1958, 91).