в означеннях
Тлумачення, значення слова «принюхуватися»:

ПРИНЮХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИНЮХАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Нюхати, намагаючись розпізнати запах. [Аркадій (принюхується):] Клянусь, що коньячок. Три зірочки... (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 67); У ніс било живицею і ще чимось таким, до чого принюхуєшся і не можеш зрозуміти, чим воно пахне (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 5); Білизна була чорна, пахла землею, димами, і в Орисі стискалось серце, коли вона принюхувалась до неї. І весь день їй пахло гарячою Тимковою спиною (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 380); Чим далі він заглиблювався в кам'яні нетрі нічного Неаполя, тим нестерпнішим ставав сморід, що на фешенебельних вулицях можна вловити, лише добре принюхавшись (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 426);
//  Нюхаючи, шукати кого-, що-небудь. Ховаючись, як злодій, ішов [Йонька] до комори, принюхувався, як лис до нори, чи нема якої порчі? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 431);  * У порівняннях. Переваливши через шосе, вони [танки] повзли поволі, ніби принюхуючись до слідів на землі (Андрій Головко, I, 1957, 288);
//  Нюхаючи, вивчати кого-, що-небудь (про тварин). Пообідавши, Івась сів готувати уроки, але весь час спостерігав, як поводилися його чотириногі вихованці. Вони все приглядалися одне до одного, принюхувалися (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 77);  * У порівняннях. Чайка якусь мить ніби вагалась, немов принюхувалась до рибини, а потім враз розкрила широко свого довгого дзьоба, схопила бичка та блискавично його проковтнула (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 35).

2. перен., розм. Придивляючись, прислухаючись до кого-, чого-небудь, вивчати. Іноді заскакували [есесівці] цілою юрбою серед ночі. Коли — тільки підозріло принюхувалися, іншого разу — гасали по корівнику [концтабору] з собаками (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 74); Цей гуртожиток свого часу організував Воронов. Він сам часто приїздив сюди, все перевіряв, до всього сам принюхувався (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 103); — А може, він [пес] не любить тебе за чуб? Такі чуби носили колись тільки козаки, що били робітників нагаями. Чубатий криво посміхнувся. — Мене самого били. Ти краще принюхайся (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 36); Що він скаже йому: що передчуття погнали до Варшави? Ні, просто повезе зібрані матеріали, зажадає нових вказівок, подихає повітрям Європи, принюхається до її політичних вітрів (Михайло Стельмах, II, 1962, 278).

3. тільки док. Звикнути до якогось запаху. На фермі Рябуха через недовгий час вирівнялася, призвичаїлася до автопоїння, розкуштувала солодкі стебла молодої кукурудзи, принюхалася до масного духу еспарцету і погнала молоко, наче помпою (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 251).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 694.

Коментарі (0)