ПРИНО́СИНИ, син, мн., розм. Те, що приноситься кимсь як дарунок; принос. Копронідос поклав на вікні свої приносини, вдарив три поклони перед чудовним образом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 366); * Образно. І я бачу її, бачу ту, кому до страдницьких ніг клали поети всього світу і всіх століть найдорожчі свої приносини. Бачу матір (Максим Рильський, Поеми, 1957, 294).