в означеннях
Тлумачення, значення слова «принукувати»:

ПРИНУ́КУВАТИ, ую, уєш і ПРИНУКА́ТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, розм.

1. Те саме, що підганяти 1. — Який же в вас начальник? Чи добрий чоловік? Чи робочий? Чи, може, тільки ладен повсякчас кричати, та принукувати, та поганяти? Знаю я ті начальства! (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 31);
//  Примушувати до чого-небудь. На землі нашого брата значно більше, аніж пана, і ми повинні принукати його до праці, а не він нас (Іван Ле, Україна, 1940, 204).

2. Те саме, що спонукати. Серце йому набрякало від тих же почуттів, які лящати й заливатися принукували соловейків (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 322); Ліс нині наче зачарований, такий гарний. Тиша в нім панує. Спокій, глибина немов принукає чоловіка що раз, то більше вглиб (Ольга Кобилянська, III, 1956, 444).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 693.

Коментарі (0)