в означеннях
Тлумачення, значення слова «принишклий»:

ПРИНИ́ШКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до принишкнути. — Еге-е! — протяг він наче до себе, скинув з плеч рушницю й бахнув над головами принишклих втікачів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 350); Вірця стояла принишкла, боялась слово вимовити, боялась поворухнутись (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 207); Побризкані росою, трави стояли тихі, принишклі, бо ранок був теж тихий та безвітряний (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 230); Під кручею, десь далеко внизу, лежав принишклий, знесилений від спеки Дніпро (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 167); Вони [В. І. Качалов і П. К. Саксаганський] відчувають, що в кількох кроках за ними слідкують студенти. Але артисти не озираються. Нехай ідуть! Нехай теж зроблять прогулянку по цій квітучій В владимирській вулиці, повз принишклий оперний театр, який зараз ніби остигає від голосів і музики (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 11); Защеміли принишклі рани від довгого й настирливого катування в цьому льоху (Іван Ле, Наливайко, 1957, 443); Темні дула кулеметів, принишклих на тачанках, дивилися з темряви просто на Фрунзе (Олесь Гончар, II, 1959, 433);  * Образно. Тиша була повна причаєних звуків, а порожнеча — принишклих небезпек (Юрій Смолич, Дитинство, 1937, 128).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 690.

Коментарі (0)